Промисловому програмісту із Запоріжжя, Євгену Єрмоленко, випала дуже цікава доля. Запоріжець намагався розвиватися у своїй улюбленій справі, у рідному місті, проте захоплення привело його до того, що в один день він покине місце де народився, щоб присвятити два роки програмуванню бортових комп’ютерних літаків для відомої американської компанії Boeing: про становлення програміста у Запоріжжі, як опинився в корпорації Boeing, специфіка роботи та особливості життя в Америці, і чому Євгена тричі на вулиці зупиняла поліція – читайте далі на zaporizhzhia-future.com.ua.
Становлення талановитого програміста у Запоріжжі
Євген Єрмоленко народився у славному місті Запоріжжя. Сорокатрирічний запоріжець захопився програмуванням ще до того, як почав вчитися у місцевому інституті. Бувши школярем ходив зі своїм найкращим другом в гурток з програмування. Потяг до інформаційних технології відчув одразу, крок за крок розвиваючи свій талант і вміння. Запоріжець навіть навчився в юному віці користуватися комп’ютером без мишки, лише за допомогою вивчених на пам’ять комбінацій клавіш на клавіатурі. Цей факт є підтвердженням того, як багато часу хлопець відводив саморозвитку своїх умінь. Після закінчення вишу Євген здобув освіту електроніка медичної техніки. Себе ж фахівець називає – промисловий програміст, який на відміну від розробників програм, сайтів і веб додатків для соціального користування, займається об’єктно-орієнтованим програмуванням.
Простими словами кажучи, він програмує конкретні пристрої, іноді ті, які виробляються в промислових масштабах. Починаючи з 2012 року і до середини 2017-го Євген Єрмоленко працює у передмісті Запоріжжя на Вільнянському машинобудівному заводі. Він поєднував одразу три роботи: інженер з розробки столових приладів, програміст і оператор верстатів з числових програмних управлінь. Терпів такі навантаження і непростий робочій графік через те, що праця приносила свої плоди – 500 доларів на місяць. Однак з часом висока зарплата припинилась, коли наприкінці 2017 року завод продали канадській машинобудівній компанії Bombardier разом з персоналом. Нові власники платили Євгену за його професією інженерно-технічних спеціальностей – 80 доларів на місяць, а тому почав задумуватись про звільнення. Стартувала чорна смуга у житті програміста, проте надовго вона не втрималась. Оскільки через декілька днів після звільнення з минулої роботи – його телефон задзвенів, і коли абонент підняв слухавку, він ще не розумів наскільки цей телефонний виклик може змінити життя безробітного запоріжця.
На шляху до мрії
На зв’язок вийшов колишній друг Євгена з яким вони разом навчалися в Запорізькій інженерній академії. Знайомий запропонував йому спробувати попрацювати в Сполучених Штатах Америки для однієї з найбільших світових аерокосмічних та оборонних корпорації – компанії Boeing.
Спочатку, коли Євген Єрмолюк почув ідею свого студентського друга – він завагався і подумав, що це якесь божевілля. Витратити 13 годин на переліт до США і мінімум 2000 доларів, щоб прожити там до першої зарплати – нічого інакше, ніж щось нездійсненне. Але поволі українцеві прийшла думка, що гірше буде так і не спробувати та потім усе свідоме життя корити себе за це. Це дало йому поштовх, тому дуже швидко почав готуватися до поїздки у невідомість. Свої страхи чоловік переміг, наступний ще важчий крок – подолати бюрократію. Оформлення візи у запоріжця зайняло пів року і коштувало 400 доларів. Проте, коли уся ця бюрократична тяганина завершилася Євген отримав візу, взяв останні кошти, які колись відкладав на дзеркальну камеру, і шукав квитки, щоб дістатися до – Еверетта, саме там розміщувалася частина виробництва літаків.
Шлях і справді виявився довготривалим, запоріжець летів з пересадками, спочатку до Києва, потім до Нью-Йорка, і після цього ще – внутрішнім рейсом через всю Америку до Сіетла, звідки на кінець мав доїхати наземним транспортом до Еверетта.
Але Євген не пошкодував, що пройшов такий довгий шлях, крім того, на переліт внутрішнім рейсом по Америці йому дали знижку в 50%, і, що найголовніше – він пройшов співбесіду, зробив тестове завдання й отримав офер.
Прибувши в Еверетт на нього очікував контроль системи безпеки, в тому числі й тест на поліграфі. А далі вже після повноцінного працевлаштування у корпорацію Boeing, слід було стати на облік в місцеву мерію як приїжджому й отримати карту городянина. За допомогою цієї карти потім українець міг проходити ідентифікацію в інших установах, оформивши медстраховку від держави.
У місті, де жив і працював Євген, розташоване одне з виробничих підрозділів компанії Boeing, де робиться електроніка для літаків. І на цьому підприємстві працює 30% всього населення міста. Безпосереднім начальником Євгена став якраз той його знайомий, який і запрошував чоловіка в Америку.
Особливості роботи в компанії Boeing
Найпершим, з чим зіткнувся запорізький промисловий програміст, і чому найбільше дивувався – майже повною відсутністю жорстких дедлайнів. Керівництво від нього в першу чергу очікувало, щоб “на виході” був якісний продукт, причому потрібно зробити не краще і не гірше, а саме точно відповідно до технічного завдання, що стоїть перед ним. У новому місці працевлаштування, на відміну від колишньої роботи, оплата у нього була не помісячна, а погодинна. У компанії Boeing система контролю доступу фіксує час приходу — відходу за допомогою спеціальної картки, і цей час потім оплачується. Євген там заробляв близько 6 000 доларі на місяць, за вирахуванням податків на руки він отримував близько 5 200 доларів.
Українець працював у команді із семи людей, включаючи начальника – вони займалися як програмуванням бортових комп’ютерів, так і складанням електроніки для Боїнгів.
За два роки роботи на корпорації Boeing, Євгену, покладалося близько 30 днів відпустки на рік, але за увесь цей час працьовитий українець їх так і не використовував.
За рік Єрмоленко виплатив всі 12 000 доларів кредитних платежів за лізинговим договором, і семиметровий будинок на колесах перейшов до нього у власність.
Як запорізький програміст адаптувався в Америці
Адаптація запоріжця у такій великій компанії, на новому місці була непростою, однак американське керівництво підтримало молодого українця – вони дали два тижні, щоб перевірити його навички й 6 000 доларів підйомних. На ці гроші можна було поїхати назад до України, і купити якісь сувеніри з Америки знайомим, але, амбіційний чоловік повертатися не став, навпаки, узявся до облаштування американського побуту: орендував житло за 1 000 доларів на місяць, а перший час знімав кімнату в так званому «хостелі». Зі скіллів, якими володів на той момент Єрмоленко, крім досвіду програмування була розмовна й “авіаційна англійська”.
Спочатку Євген користувався автоперекладачем, але переклад був з помилками, крім того, в Америці розмовляють не англійською, а американською зі своїм місцевим акцентом, через це призвичаїтися до нового місця програмісту стало ще тяжкіше.
Також серед незвичного для українського емігранта стали пусті вулиці в Америці, адже дуже рідко хтось ходить пішки. Більшість пересувається на транспорті, а, Євгена, якось на прогулянці зупинили місцеві поліціянти з питаннями, що він тут робить, почали в чомусь підозрювати – тричі це повторювалося. На щастя, після тривалих пояснень “ломаною англо-американською”, і дзвінком на роботу – запоріжця випустили. Ще програміст зіткнувся із локальними законами, наприклад, медичне страхування особи – йому порадили оформити не державну, бо вона дорожче, а ліпше у приватній компанії, проте, слід враховувати, якщо страховий випадок настав за межами штату, в якому оформлена приватна медстраховка, то доведеться платити готівкою повну вартість медичного обслуговування. Усе ці поради запоріжець вислуховував, однак все одно натрапляв на незручності. Як от, купуючи квартиру чоловік дивувався, що здаються приміщення абсолютно порожніми, починаючи від меблів і техніки, до посуду і побутових речей, потрібно буде купити самому. Відсутня навіть душова кабіна. “По-одеськи” були ціни в магазинах, оскільки на ціннику вказані без Sales Tax (місцевий ПДВ), і знімається він вже безпосередньо на касі перед оплатою, крім того ставка податку різниця від штату до штату, і іноді навіть між містами, тому до цінника потрібно додавати цю суму, в середньому близько 20%.
Ентузіаста зацікавило, що відкрити свою фірму в Америці дуже просто, але її власник не має права більше ніде працювати, окрім як у себе в компанії. Як виявилось, Америка живе в емпіричній системі числення, на відміну від України з метричною системою. З часом звичайно запорізький промисловий програміст звикся з усіма цими новинками для нього, але через хворобу матері Євгену Єрмолюку довелося покинути Америку повернувшись до Запоріжжя, з усіма недоліками, зате такого рідного міста.
