Історія появи трамвайного руху в Запоріжжі є важливим етапом розвитку міста та його інфраструктури. Ще наприкінці XIX століття Україна почала знайомитися з цим сучасним на той час видом транспорту. Перший трамвайний маршрут Запоріжжя став найулюбленішим і найвідомішим у місті. Більше на zaporizhzhia-future.com.ua.
Запуск найпершого маршруту
Перший трамвайний маршрут у Запоріжжі, який став символом міста, почав свою історію з амбітних планів ще у 1931 році. Спершу запуск планували на серпень цього ж року, але фактичне будівництво трамвайної лінії лише розпочалося влітку. У червневому випуску журналу “Хроніка Дніпробуду” повідомлялося, що до кінця року планується з’єднати станцію “Олександрівськ-Південний” із греблею “Дніпрогесу” подвійною трамвайною колією, і маршрут мав запрацювати до Жовтневої річниці.
Проте роботи затягнулися. Лише в листопаді 1931 року перші водії трамваїв завершили навчання у Харкові. Серед них був Яків Куцевол, який 17 липня 1932 року о п’ятій ранку вивів перший трамвай у регулярний рейс. Старт маршруту відбувся на майдані Волі, а кінцева зупинка розташовувалася біля греблі “Дніпрогесу”.
Через три місяці, 7 жовтня 1932 року, маршрут №1 було продовжено до Південного вокзалу. Це було своєчасне рішення, адже 10 жовтня відбувся офіційний запуск “Дніпрогесу”, і до міста прибула велика кількість гостей. Трамвай став основним засобом пересування для них, пропонуючи можливість дістатися з вокзалу до греблі за 30 копійок. Для коротших поїздок, наприклад до Вознесенівки, вартість становила лише 15 копійок. У перший день роботи трамвай перевіз 10 тисяч пасажирів, а до кінця 1932 року – 4 мільйони. Цей маршрут став початком масштабного розвитку трамвайного руху в Запоріжжі, забезпечуючи комфортне сполучення для мешканців та гостей міста.
Чому обрали саме цей напрямок?
У 1930-х роках Запоріжжя швидко розвивалося завдяки будівництву “Дніпрогесу” – одного з наймасштабніших інфраструктурних проєктів того часу. Проте між містом і будівельним майданчиком лежало шість кілометрів, які для багатьох будівельників ставали справжнім випробуванням. Тому саме цей маршрут обрали для першого трамвайного запуску.
Для будівельників, які добиралися до роботи пішки, це було не лише незручно, а й виснажливо. Борис Вейде, один із робітників, згадував у своїх “Записках будівельника”, як щоденна прогулянка в 12 кілометрів (туди й назад) сильно його втомлювала. Альтернативою була поїздка автобусом, але їх на весь місто у 1928 році налічувалося всього дев’ять. До того ж проїзд коштував 50 копійок, що становило чверть денної заробітної плати, а приватні перевізники могли запросити й карбованець – цілу денну плату.
Залізниця пропонувала ще один варіант: відкриті платформи, які паротяг тягнув до будмайданчика. Але така подорож у зимовий час нагадувала випробування на міцність. Робітникам доводилося довго відігріватися, перш ніж вони могли почати роботу. Рішення про створення трамвайного маршруту №1 було продиктоване необхідністю полегшити життя будівельників і зробити транспорт доступнішим та комфортнішим. Трамвай став ідеальним варіантом: він був дешевшим, ніж автобус, і набагато зручнішим за залізницю. Запуск маршруту, який з’єднав Запоріжжя з греблею “Дніпрогесу”, не лише допоміг робітникам, а й став важливою віхою в історії міста.
Цей трамвайний маршрут став символом прогресу, об’єднуючи мешканців міста та будівельників у їхній спільній меті – створенні грандіозного індустріального центру, який змінив хід історії Запорізької області.