Вівторок, 7 Грудня, 2021

Найменші села Запорізької області: життя по-спартанськи

Не секрет, що населення Запорізької області стрімко зменшується. Так, наприклад, цифри, доступні у відкритих джерелах, наочно демонструють, що тих, хто мав право називати себе запоріжцем, щороку меншає приблизно на двадцять тисяч. Причому це не остаточна цифра і вона має стійку тенденцію до збільшення. Більше того – у ній не враховано ні сезонну міграцію населення, ні виїзд на постійне місце проживання в інші області та навіть країни. Тобто насправді картина абсолютно безрадісна – щороку Запорізька область втрачає населення одного районного центру. Далі – на zaporizhzhia-future.com.ua

Не дивно, що найінтенсивніше зникає саме сільське населення. Цьому сприяє безліч важливих факторів, серед яких, зокрема, практично тотальне безробіття селян (а отже – і майже повна відсутність засобів для існування), неможливість отримати хоч скільки-небудь якісні медичні послуги чи освіту для власних дітей, неможливість для молоді побудувати кар’єру та розраховувати на хоч якісь перспективи у межах середньострокового планування.

Немає села – немає проблем?

Державна політика, як не дивно, дуже сприяє відтоку населення із сільської місцевості. Взяти хоча б найбільш резонансні питання – утворення нових територіальних громад (які набагато більші за попередні і “відсувають” від мешканців сіл можливість швидкого вирішення проблемних питань у районних центрах – натомість їм пропонується здійснювати довгі вояжі в нові центри ОТГ), перепрофілювання та ліквідація медичних установ на селі (найбільший резонанс у Запорізькій області набуло фактичне знищення фтизіатричної галузі – і тепер хворі на туберкульоз змушені пробувати отримати медичну допомогу по-новому, і не завжди успішно), зміни у порядку здобуття середньої освіти (а саме – організація роботи так званих опорних шкіл з необхідністю підвезення дітей до них – найчастіше, по дуже поганих і неочищених дорогах, за допомогою шкільного транспорту, що бачив види, який ще й далеко не скрізь справний). Додамо до цього практично повну відсутність нормального транспортного сполучення (більшість ґрунтових путівок перебувають у настільки поганому стані, що навіть приїзд машин екстрених служб іноді ставиться під сумнів), відсутність стабільного інтернету та мобільного зв’язку (хоча на забезпечення українських сіл високошвидкісним інтернетом гроші виділялися) та неможливість знайти стабільну офіційну роботу у прийнятному радіусі від місця проживання – і стає зрозумілою причина катастрофи. Як бачимо, сучасне українське село далеко не завжди може запропонувати своїм мешканцям відповідність до стандартів життя двадцять першого століття. І це стає причиною поступового вимирання сіл – люди або їдуть із них, або просто один за одним вмирають. Прикладів таких населених пунктів на території Запорізької області налічується близько трьох десятків.

Чемпіони за розмірами

Так, наприклад, яскравим представником таких крихітних населених пунктів у Запорізькій області є село під назвою Бурлацьке. Воно розташоване у Пологівському районі. Проживають там лише дві (!!!) людини, і обидва вони – глибокі пенсіонери. Тобто цілком очевидно, що перспективи цього села безрадісні. Безумовно, у Бурлацькому протягом тривалого часу відсутні не лише школа та лікарня (або хоча б ФАП), а й аптека, і сільмаг, і можливість зв’язку з “великою землею” інакше, як за допомогою мобільного телефону. Слід зазначити, що прийом сигналу тут нестабільний, і тому жителі Бурлацького іноді можуть розраховувати тільки на себе і свої власні сили.

Багато колишніх мешканців Бурлацького виїхали до інших найближчих населених пунктів. Вони розташовані поблизу, і тому мають можливість час від часу навідуватися до рідного села, щоб відвідати свої колишні будинки та побачити односельців. Тим більше, що така можливість – побачитися зі знайомими – випадає не так часто, як хотілося б, через погані дороги: ні по бездоріжжю після дощу, ні по зледенілій дорозі дістатися до Бурлацького неможливо.

Втім, двоє мешканців села Бурлацьке зовсім не самотні у своїх проблемах. Таких же труднощів зазнають і мешканці іншого маленького села в Запорізькій області – Бабанівки Приазовського району. У Бабанівці проживає близько трьох десятків мешканців, теж переважно пенсійного віку. Вони теж позбавлені багатьох благ цивілізації, і намагаються вижити всіма силами. Взаємодопомога та увага до потреб близьких і просто сусідів – це основний “закон” життя в цьому, та й багатьох інших подібних, селі.

Загублені у полях

Ще два села у Запорізькій області можна назвати буквально “чемпіонами” антирейтингу за кількістю населення. Йдеться про села під назвою Зелена Балка та Красавичі. Обидва ці населені пункти назвати власне населеними можна тільки з великою натяжкою: у Зеленій Балці господарює один-єдиний фермер, який в таких умовах ще й примудряється займатися будівництвом власного будинку, тваринництвом і вирощуванням багатого врожаю, а в Красавичах вже багато років проживає селянин-одинак. Його побут з великою ймовірністю можна назвати дореволюційним: у Красавичах повністю відсутня електрика та центральне водопостачання, а тому все, що пов’язане з господарством (а саме – опалення, приготування їжі, прання та освітлення) єдиному жителю села доводиться робити за завітами предків. Тут можна зустріти олійну лампаду, якою господар користується довгими зимовими вечорами для освітлення, та повноцінну сільську піч – для приготування їжі.

Світло, мотор! Декорації готові

Таких мізерних сіл та селищ на карті Запорізької області чимало. Можна згадати ще про села під назвою Любокут, Зубов, Бабаші, Семихатки та Степок. Там проживають і виживають по одній-дві людини (іноді – до десятка), яким більше нема куди вирушити. Більше того – наша область знаменита навіть тим, що має навіть своє власне “селище-примару”. Воно називається Степногорськ і його населення скорочується рекордними темпами. Власне, воно не зовсім занедбане і забуте, але виразна примара депресії і непотрібності буквально витає в повітрі. Це пов’язано з тим, що єдиний потужний ГЗК тут давно закрився, і селище повторило долю навколишніх сіл – безробітні люди почали їхати сім’ями, масово і швидко.

Якби якийсь іменитий закордонний режисер вирішив зняти постапокаліптичний пейзаж, то він знайшов би на території Запорізької області чудову натуру.

Latest Posts