Символи зазвичай багато означали у житті людей. Зовсім не дивний той факт, що саме з символами та їх значенням пов’язані багато подій у людській історії – від трагічних до щасливих. Безумовно, мають свої символи і міста, села, селища та інші населені пункти всіх розмірів і калібрів. Свої власні символи є і в одного із найбільших міст Запорізької області – Мелітополя. Далі – на https://zaporizhzhia-future.com.ua
Цариця садів
Одним з найвідоміших символів Мелітополя є, безумовно, вона – нічим зовні непримітна червона ягідка, сповнена чудового солодкого соку. Йдеться про черешні. Кожен житель України абсолютно точно знає, що з усіх сортів ягід тільки мелітопольська черешня (особливо сорт під назвою “Валерій Чкалов” або в народі просто “чкалівка”) має саме цю неповторну палітру смаку соковитої м’якоті – від солодко-в’яжучого до ніжно-терпкого. Під мелітопольську черешню в наш час існує безліч підробок (так-так, вже почали підробляти бренди не тільки від кутюр, а й із садів запорізького краю!), але оригінальна черешня мелітопольського походження здатна дати вам насолодитися таким неповторним смаком і ароматом. У чому ж секрет черешні “мейд ін Мелітополь”, і чому саме це місто стало батьківщиною чудових черешневих садів?
Коли допомагає льодовик
Причиною такого стану речей стали речі, зовні начебто несумісні, але при цьому цілком об’єктивні. Насамперед слід нагадати про те, яке жалюгідне видовище являла собою територія нинішнього Мелітополя зовсім недавно – лише у позаминулому столітті. Тотальна посуха разом із сильними степовими вітрами – суховіями, спекотне літо і морозна зима (при цьому часто без стійкого снігового покриву) робили проживання на цих територіях дуже проблематичним. Але головною проблемою був навіть не клімат, а майже повна відсутність цілющої вологи – води! Справді, якщо уважно подивитися на карту Запорізької області, то виявиться, що в районі нинішнього Мелітополя не так багато природних джерел питної води. Це сприяло формуванню такого суворого клімату. Небагато місцевих жителів могли спокійно справлятися з труднощами проживання в Мелітополі і вважали за краще шукати кращої долі в інших повітах Таврійської губернії. А ті ж, що ризикували залишитися, страждали від сильного авітамінозу через бідні мелітопольські ґрунти та відповідні врожаї. Можливо, саме тому дітище двох молодих ентузіастів – Луї Філлібера та Андрія Корвацького – настільки сподобалося мелітопольцям.
Два ентузіасти
Будучи освіченим медиком, Андрій Корвацький чудово розумів природу тих захворювань, які рік у рік докучали жителям Мелітополя – цинги та авітамінозу. І тому наполегливо шукав шлях виростити на цих піщаних ґрунтах при сильному вітрі хоч щось, що дало б змогу наситити організм людини вітамінами, мінералами та мікроелементами. Незабаром після того, як лікар вирішив проблему з зрошенням грунтів і підведенням питної води до жител людей (цього він домігся за допомогою буріння артезіанських свердловин), йому на очі попалися саджанці черешневого дерева, які були привезені з міжнародної виставки якраз вічним шукачем та невтомним дослідником. рослинного та тваринного світу, нащадком французьких гугенотів, Луї Філлібером. У співдружності ці дві людини стали міркувати над тим, як їм пристосувати черешню до повноцінного плодоношення на мелітопольських землях, і, самі того не знаючи, потрапили, як то кажуть, “в яблучко”. Вся річ у тому, що тектонічні та кліматичні процеси залишили по собі цілком видимий слід якраз у північній частині міста. І ім’я йому – ”прихований чорнозем”. Так уже вийшло, що останній льодовик приніс із собою шар піску до півметра у висоту, і “насунув” його на родючий шар найкращого у світі чорнозему. Так вийшов симбіоз грунту живильного з легким ґрунтом, що пропускає вологу і повітря, до коріння рослини. І саме з цієї причини черешневі дерева стали так масово плодоносити на території Мелітополя. Саме таке поєднання ґрунтів – унікальне та незвичайне – разом з великою кількістю сонячних днів та ранньою весною, дозволяє черешні насититися соками та бути такою вражаюче солодкою.
У наш час символ міста використовується в Мелітополі повсюдно – його зображують у назві міста (стилізуючи букви О під ягоди, а букву Л – під гілочку), викладають із плитки та малюють на стінах будинків у вигляді муралів, виконують інсталяції на новорічну тематику з використанням образу червоні ягідки черешні. Словом, Мелітополь – це справді черешнева столиця країни. Цей неофіційний, хоч і дуже відомий у народі, статус зафіксований і в так званому бренді міста – там чітко видно ягоди черешні.
Медовий край
Однак не черешнею єдиною знамените місто. На бренді Мелітополя можна побачити також шестерні та стилізоване зображення медових стільників. Справа в тому, що край славиться також дуже гарними пасіками, на яких качають мед величезної кількості різновидів. Він може становити дуже непогану конкуренцію карпатському меду та іншому подібному продукту з лісових пасік України – в основному тому, що мелітопольські степи багаті на різнотрав’я, яке дарує меду неповторні якості, такі, як аромат і ніжний смак. Цінителі і знавці меду дуже приємно відгукуються про продукцію мелітопольських пасік рік у рік.
Навіщо потрібна шестерня
Чимало позитивних відгуків можна почути також про продукцію мелітопольських машинобудівних заводів. Саме з їх наявністю у місті пов’язана поява шестерень на всіх брендованих зображеннях Мелітополя. Слід сказати також про те, що машинобудування почало закладатися як самостійна галузь промисловості ще в ХІХ столітті – тобто практично відразу ж після заснування міста. Це було пов’язано з потребою отримати у досить стислі терміни чималий обсяг продукції сільськогосподарського призначення. Не дивно, що машини, які виходили з конвеєрів на мелітопольських підприємств, призначалися в основному для роботи на полях. Тому пристосування для посіву, розпушування ґрунту, викопування коренеплодів та інші – стали першою відомою продукцією. В наш час Мелітополь виробляє трактори та верстати, гідравлічні агрегати, компресори, здійснює складання вузлів для автомобілів, силові трансформатори, а також багато інших найменувань техніки.
