Як відомо, Запорізький регіон має вихід до Азовського моря, який завжди збагачував наш край економічно, і не тільки. Однак, не всі достеменно знають історію, завдячуючи якій прибережній території – морська промисловість годувала всю область. Сьогодні ми розповімо про один з найбільших портів півдня України: коли був заснований, становлення, та сучасний період — читайте далі на zaporizhzhia-future.com.ua.
Коли винник порт?
В історичних джерелах зазначається, що якось генерал-губернатор Новоросійського краю — граф Воронцов відправився в експедицію на південь імперії разом із капітаном Критським. Тут біля Бердянської коси вони помітили сприятливу прибережну територію в акваторії якої можна побудувати масштабний проєкт — морський порт. Тому вже з червня 1930 року місцеві періодичні видання писали про урочисті відкриття у нашому місті гавані для зупинки торговельних суден. Експлуатація порту почалась одразу, адже у регіоні у 1-й чверті 19 сторіччя був дуже інтенсивний розквіт сільського господарства та промисловості. У 1836 році вже прибуло перше іноземне судно, а через три роки до Бердянська пришвартовалось понад 100 іноземних кораблів і 188 каботажних. До середини минулого сторіччя його вантажообіг збільшився настільки, що порт зайняв провідне місце в країні з торгівлі зерном. У тогочасних документах, які вдалося зберегти писали, що бердянський порт став для Азовського узбережжя дуже важливим, як Одеса для Чорноморських берегів. Йшли роки, разом з усією країною порт переніс усі тяготи революції, громадянської війни, розрухи. Відродження почалося у 20-і роки. Вже в 1924 році було прокладено два кілометри залізничних шляхів, встановлена 60-метрова причальна лінія, відновлене швартування іноземних суден. Життя ввійшло в справжнє річище, порт продовжував працювати та рости, допоки не почалась Друга Світова війна. Коли в 1943 році Бердянськ був звільнений від фашистів, стало зрозуміло, що порт прийдеться відроджувати з попелу – при відступі каральні війська цілком його зруйнували. І він був відроджений. Уже 3 червня 1946 року порт приймає перше після війни судно – парову шхуну “Адлер”. Але час не стоїть на місці. Оновлений і загартований у негодах Бердянський морський торговельний порт стає сучасним високомеханізованим підприємством. У 1980 році, на честь 150-річчя порт нагороджено орденом “Знак пошани”.
Історія бердянських вулиць із грецького каміння та інфраструктура порту
У сучасній історії порту експлуатується робоча територія площею близько 275 тисяч м². Тут функціонують дев’ять торгових причалів і один для риболовецьких суден. Порт здатний приймати кораблі довжиною до 205 метрів і осадкою до восьми метрів. Через таку низьку осадкову зону дуже давно грецькі судна доводилось прибувати до акваторії нашого порту, за зерном, із забиті вщент камінням. Щоб збільшити осадки, і не піти на дно Азовського моря. А, коли на пристані вже із зерном відправлялися, поточне каміння просто викидали, як непотріб. Проте, наші винахідливі городяни знайшли йому застосування — заклали декілька вулиць цією заморською бруківкою, по якій можна пройтися і в наші дні.
Портова інфраструктура складається зі: два морських буксири, три портових буксири, лоцманський катер, рейдовий катер, збиральник льяльних і баластних вод, морський нафтосміттєзбиральник, суховантажне судно (вантажомісткістю 140 тонн), самохідний плавучий кран вантажність 16 тонн, несамохідна баржа вантажомісткістю 1000 тонн, самохідна баржа “Бірськ”, пасажирський теплохід “Генерал Кунгурцев”. В наші дні Бердянський морський порт — це дуже важливий економічний пункт Запорізької області. Адже, він єдиний порт у регіоні, та другий в країні, що знаходиться біля Азовського моря. Керує цією територією Бердянська філія державного підприємства “Адміністрації морських портів України”. У 2006 році Генічеський портовий пункт, який колись був морським торговельним прийняв рішення перейти під кураторство нашого підприємства. У 2007 році ряд функції взяло на себе фірма — “Аскет Шиппінг”. Вони займалися експедиторською діяльністю, судновим агентством, та перевезенням автомобільного транспорту. Компанія показала себе дуже добре у нашому місті, тому вже влітку 2016 — здобули статус портового оператора.
Скандали навколо морського порту
В кінці 2018 року Міністерство інфраструктури вирішило реформувати бердянський морський порт. Був узгоджений спеціальний план, який мав на меті реалізувати проєкт з відновленням та створенням шести причалів та двох зернових терміналів — були виділенні усі потрібні матеріальні кошти. Однак вже через два роки Вищий антикорупційний суд звернувся до Національного антикорупційного бюро України аби останній займався розслідуванням банкрутства морського порту місті Бердянськ. В підсумку виявилось, що Микола Ільїн — тодішній директор порту, зловживав своїм службовим становищем внаслідок чого завдав бюджету країни збитків у понад 2,5 мільйона гривень. 19 лютого 2020 року чоловік зустрівся з правоохоронцями, які сповістили йому про підозру. Також вході виконання своїх професійних обов’язків співробітники СБУ затримали ще трьох людей замішаних у корупційному скандалі, серед них були: заступник начальника, інженер порту та колишня керівниця комерційної компанії. Розслідувачам стало відомо, що вищезгадані громадяни України організували схему, за якою підприємство перерахувало комерційній компанії гроші за непоставлене обладнання. 21 лютого Бердянський антикорупційний центр подав до НАБУ заяву щодо скоєння посадовими особами кримінальних правопорушень, серед заявлених: ексміністр інфраструктури 2016-2019 років (Володимир Омелян), його заступник Юрій Лавренюк, держсекретар Міністерства інфраструктури. 11 березня суд підняв заставу до 609 тисяч гривень, спочатку ця сума сягала 295 тисяч гривень. 10 квітня НАБУ завершила досудове розслідування, серед підозрюваних: начальник адміністрації, заступник начальника, інженер Бердянської філії ДП АМПУ та колишній керівник комерційної компанії. У 2021 році морським портом повністю керувала компанія “Аскет Шиппінг”.
Морський бій: як росіяни захоплювали судна в Азовському морі та окупація після 24 лютого
Азовське море, яке омиває кордони України та держави терориста неодноразово ставало місцем розгортання конфліктів на воді. Так, наприклад, 25 березня 2018 року, корабель морської охорони українських прикордонників затримав риболовецьке судно-порушник “Норд” під російським прапором в українській акваторії моря. Проти них було розпочато кримінальне провадження і накладений штраф. Через місяць українська берегова лінія не пропустила до Криму екіпаж затриманого судна “Норд” при спробі незаконно перетнути кордону з окупованим півостровом Крим. Перед цим порушники намагалися перетнути кордон України на дипломатичних автомобілях РФ в Харківській області. Наприкінці квітня 2018 року розпочалося протистояння між Росією та Україною на Азовському морі, в результаті чого маріупольський і бердянський порти зазнають збитків. Так, станом на 12 липня 2018 року росіяни затримали 100 українських суден.
24 лютого 2022 року російська федерація розпочала відкриту війну, а не гібридну, як раніше, проти України. На жаль, з перших днів Бердянськ був окупований, попри відчайдушний опір населення. Доля місцевого торговельного порту відтоді змінилася. Росіяни, 15 березня, на правах тимчасових “господарів” розмістили свої військові судна на причалі, певна кількість з них вже пришвартувались на дні Азовського моря. Так через повномасштабне вторгнення держави терориста бердянський торговельний порт почав використовуватися як військова база та місце для відправлення кораблів з викраденим українським зерном.
