Трамвай виконує важливу роль у громадському транспорті міста, адже забезпечує доступність і зручність руху для жителів регіону. Для Запоріжжя, яке завжди швидко розвивалося, поява трамвайного транспорту була одним із важливих кроків у розв’язанні цих труднощів і поліпшенні мобільності місцевого населення. У статті ви дізнаєтеся про велику історичну подію – появу та розвиток запорізького трамваю. Більше на zaporizhzhia-future.com.ua.
Виникнення трамвайного маршруту в Запоріжжі
До 1917 року, на момент, коли Запоріжжя було Олександрівськом, уже на той час існував задум провести лінію міського трамвая. Однак до справи так і не дійшло, хоча восени 1913 року Запоріжжя відвідували досвідчені експерти з Бельгії, аби ознайомитися з майбутніми роботами на території міста.
Упродовж 30-х років у місті було побудовано багато промислових об’єктів, куди співробітників підвозили залізничним транспортом. Наприкінці 30-х років уряд СРСР ухвалив рішення про створення в нашому місті трамвайного господарства і відтоді розпочалося будівництво трамвайної лінії. Було ухвалено рішення приєднати за допомогою цієї трамвайної гілки Південний залізничний вокзал (нині вокзал Запоріжжя-1) із греблею ДніпроГЕС.
Восени 1931 року почали набір водіїв трамваїв. Оскільки в місті водіїв не виявилося, то було ухвалено рішення обрати стажистів, котрих необхідно було навчити та підготувати. Тоді відібрали найдостойніших членів комсомолу і направили молодих людей на здобуття освіти до Харкова. Вже 17 липня 1932 року відкрився регулярний рух трамвая за двома напрямками: від площі Свободи до Річкового порту і з площі Свободи до ДніпроГЕСу.
Вперше в історії трамвай за напрямком “ДніпроГЕС – площа Свободи” здійснив свій маршрут. Вже в перший день було перевезено понад 9 тисяч пасажирів, а ціна проїзду була 3 копійки. Спочатку в депо підприємства “Трамелектро” налічувалося 9 вагонів, усі вони виходили на лінію, та 1 ремонтна бригада, що обслуговувала майже 10 км колій.
У липні 1933 року відбулося відкриття невеликої лінії до пристані та Південним шосе до “Запоріжсталі”, а 1934-й рік ознаменувався тим, що було збудовано одразу 3 нові лінії – вулицями Жуковського та Жовтневою до заводу ім. Баранова (Мотор-Січ). Протягом 1936-1937 років було прокладено лінію до шамотного і магнієвого заводів. У 1939 році – до феросплавного заводу, а в 1940 – до Зеленого Яру. До 1940 року протяжність трамвайних колій становила понад 80 км, а чисельність залізничних вагонів перевищила 110 шт.
Доля трамваїв у період війни та післявоєнний час
По завершенню воєнних дій запорізьке електротранспортне господарство виявилося найбільш пошкодженим порівняно з іншими регіонами України. Близько 2/3 усіх вагонів було знищено, а збережені вагони, контактні мережі, рейки та шпали було евакуйовано. “Трамтрест” було тимчасово переведено в підпорядкування “Водоканалу” і перейменовано на “Трамводоканал”. Загалом було відновлено понад 30 км трамвайних колій, самостійно відремонтовано 10 вагонів, ще понад 5 вагонів було отримано зі столиці та з Харкова. А до місця встановлення рейок на Вознесенівську гірку доставили більш ніж 5 тис. дерев’яних шпал. Взимку 1944 року було відновлено підприємство “Трамтрест”, а до кінця осені 1944 року відбулося відкриття руху на маршрутах “Трампарк – вокзал Запоріжжя I” і “Трампарк – пл. Шевченка”.
У 1944-46-му роках більшість усіх довоєнних ліній було відновлено та поновлено. Не поновленою залишилась тільки одна лінія – рух греблею Дніпрогесу на Правий берег. Починаючи з 1950 року тривало подальше збільшення трамвайних мереж міста. З’явилися трамвайні лінії до Павло-Кічкаса, до титано-магнієвого комбінату, лінії, що сполучає Південне шосе і Зелений Яр, а також лінія до м’ясокомбінату. Вже до 1951 року протяжність трамвайних колій була 50 кілометрів, 8 маршрутів сполучали вокзали й робітничі селища із центральною частиною міста. Щоденно на лінію відправлялося близько 60 пасажирських вагонів. У 1951 році трамвайний парк отримав нові вагони, і с часом, в 1961 році, у місті відкрили ще одне депо №2 на 100 вагонів.
Починаючи з 1966 року, в місто надходили нові трамвайні вагони, які до кінця 80-х замінили собою всі старі. З 1998 року в Запоріжжі у трамваїв з’явилися конкуренти – маршрутні таксі.
У 2000 році було запропоновано ліквідувати трамвай по проспекту Леніна в районі універмагу “Україна” до порту Леніна, незважаючи навіть на те, що в годину розпалу робочого дня на цьому відрізку кількість трамваїв становила близько 40 вагонів/годину. Ліквідація ділянки колії оцінювалася близько 9,5 млн грн. Тодішнім мером Запоріжжя О. Поляком було ініційовано проєкт з реконструкції головного проспекту Запоріжжя, який передбачав і ліквідацію трамвайної лінії на ділянці від універмагу “Україна” до порту. На початку 2004 року виконком Запоріжжя затвердив постанову про припинення руху трамвая проспектом Леніна в районі від вулиці Лермонтова до порту імені Леніна.
Програма “Запорізький трамвай”
У 2016 році в місті запустилася програма “Запорізький трамвай”, яка передбачала виготовлення українських трамваїв. Уже 2017 року з ремонтних майстерень у Запоріжжі було випущено кілька перших вагонів.
Виробництво такого вагона обійшлося підприємству “Запоріжелектротранс” у понад 5,5 млн гривень за один такий екземпляр. Комплектуючі деталі були виготовлені фахівцями “Запоріжелектротранс”, а кузов і скло передньої й задньої маски вагонів на Калуському заводі будівельних машин в Івано-Франківській області.
Наприкінці липня 2017 року вийшов на лінію перший трамвай. А на початку травня 2021 року вартість проїзду в електротранспорті було підвищено до 6 грн, але вже менше ніж за рік, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року, оплату в електротранспорті Запоріжжя скасували для всіх категорій пасажирів.
Цікаві факти з історії трамвая міста
- Колись у місті працювало кілька депо – №1 і №2. Вагони, що належать до другого, як правило, старіли значно швидше, ніж вагони з депо №1. Так у чому ж загадка? Причина вся в наступному: вагони з депо №2 прямували територією діяльності великих підприємств, а це територія, що характеризується підвищеним вмістом небезпечних речовин у повітрі, який значно відрізняється від усіх допустимих норм. Унаслідок викидів у навколишнє середовище страждають не тільки жителі міста, а й вагони. У результаті цього корозія роз’їдає вагонні кузови і саме тому за часів СРСР у депо №2 прагнули зберегти якомога менше вагонів, щоб запобігти зайвому зносу.
- Наше місто було чи не єдиним регіоном в Україні, який купував новітні залізничні вагони в Чехії. На початку 90-х відбувалися закупівлі вагонів типу Tatra. Починаючи з 1996 року запускається виробництво подібних вагонів у сусідньому Дніпрі, потім їх замовляли вже тільки там. Наприкінці 1990-х років у Запоріжжі зароджується новий вид громадського транспорту – маршрутні таксі. Вони моментально набирають велику популярність і відбирають у трамваїв велику частину пасажиропотоку.
- У місті завжди було досить багато маршрутів трамваїв. Був серед них і №13. Працював цей номер як пробний, або, як тоді казали, “для обкатки”. За ним слідували вагони, які тільки вводилися в експлуатацію. А також цим маршрутом пускали вагони для огляду та оцінки стану після проведення ремонту. У повноцінній же експлуатації цього маршруту ніколи й не було. Згодом, після перебудови трамвайної мережі, №13 зник із графіка.
Історія трамвая в Запоріжжі свідчить про важливий етап у розвитку громадського транспорту міста. Зародження трамвайного маршруту стало переломним моментом у розв’язанні транспортних проблем і поліпшенні якості життя запорожців. Для більшості містян трамвай став не тільки невід’ємною частиною міської інфраструктури Запоріжжя, а й залишився в пам’яті, як велика історична подія.
