Багато про що може розповісти архітектура міста. Ті, хто зводив його стіни тоді, коли нині живучих ще не було, створювали будівлі на свій смак і під свої потреби – довго, вдумливо, любовно вимальовуючи кожну деталь на кульмані. І ці будинки досі дивляться на світ стрілчастими віконцями з химерними завитками гіпсової ліпнини. Наступне покоління архітекторів широкими, розмашистими рухами створювало будівлі з навіки застиглого в формах бетону і металевих списів арматури, і серед їх правильних, рівних кутів, які прикрашають собою вулиці і провулки, виросли ми. Наше покоління створює небачені раніше споруди з оргскла і надміцних композитних матеріалів, і вони вбирають в себе блакить неба і шелест пташиних крил, прямуючи вгору з площ і проспектів. Таким чином, вся історія людської думки записана в цих будівлях, і всі вони – музей під відкритим небом. Є чим похвалитися і Запоріжжю, яке веде свій родовід від старої фортеці Олександрівськ, і пережило чимало цікавого за свою більш ніж двохсотлітню історію. zaporizhzhia-future.
Таке різне Запоріжжя
Місто Запоріжжя немов зшите з двох клаптиків абсолютно різної за складом і типом тканини. Посудіть самі – місцеві жителі впевнено відокремлюють так звану «стару частину» від умовної «нової». Своєрідним «вододілом» між ними служить дамба між вулицею Гагаріна і площею Пушкіна. Чим далі від цієї площі у напрямку до залізничного вокзалу від’їжджає людина – тим більше вигадливими стають будинки. Вони змінюють колір стін (є в старій частині і бордові, і помаранчеві, і навіть зелені будинки), демонструють найхимерніші форми вікон, знижується також поверховість забудови. Причому чим далі від центрального проспекту відходить глядач – тим більш старі будинки має можливість зустріти. На відстані двох-трьох кварталів вони вже переважно двоповерхові, часто з декількома димарями на дахах від давно неіснуючих камінів.
Що стосується умовної нової частини міста, то вона блищить як будівлями епохи соцреалізму, так і сучасними будівлями. Особливо багато таких будівель в Вознесенівському районі (як правило, це або бізнес-центри, або елітна житлова забудова). Тут також багато так званих «сталінок» – розташованих прямо на проспекті будинків (раніше, до речі, вони вважалися елітними і недоступними простим смертним), побудованих в ранні післявоєнні роки.
Гордість міста
До речі, про проспекти. Ви вже, мабуть, звернули увагу, що це один з найнадійніших запорізьких орієнтирів, який так чи інакше концентрує навколо себе всі більш-менш значущі об’єкти в місті. Але крім того – він ще й має статус одного з найбільш протяжних проспектів в Європі! Проспект Соборний (він же, до перейменування, проспект імені Леніна) перетинає чотири райони і має загальну довжину близько тринадцяти кілометрів. Примітно, що ще півстоліття тому проспекта Соборного як такого не існувало на паперах, хоча він був у житті, адже різні його частини носили різні назви і тому вважалися фактично абсолютно різними вулицями.
Код міста
Незважаючи на довгу і, без сумніву, гідну історію, проспект далеко не завжди був гідно оцінений і обслужений запорізькою владою. Так, наприклад, до початку 21 століття він був мало схожий на головну транспортну магістраль сучасного обласного центру. І лише на початку «нульових» років були зроблені перші спроби осучаснити головну вулицю Запоріжжя. У наш час це широка вулиця з проїзною частиною і пішохідними зонами, фасади будинків якої витримані в єдиному стилі, що також має свій власний код, який полягає в однаковості МАФів і зупинок громадського транспорту, оформленні зелених зон, а також деяких транспортних обмеженнях – наприклад , по проспекту Соборному забороняється їздити великовантажникам.
Ніщо в сучасному вигляді Запоріжжя вже навіть не натякає на те, що виросло воно на місці старих сільських хат, які стояли в буквальному сенсі уздовж центрального проспекту ще якихось шість десятків років тому. І тільки в топонімах ще збереглися відгомони минулого. Так, наприклад, назви Бабурка або Вознесенівський район однозначно повинні змусити слухача згадати про однойменні села, які перебували тут.
Вода, краса і прохолода
Але не проспектом єдиним знамените місто Запоріжжя. Так, зокрема, чималий інтерес викликають у гостей міста фонтани, розташовані на бульварі Шевченка, Фонтан Життя на площі Маяковського і фонтани-близнюки на площі імені Олександра Поляка, колишнього градоначальника Запоріжжя.
Що стосується групи фонтанів на бульварі Шевченка в Вознесенівському районі Запоріжжя, то вони формують так звану алею фонтанів, яка спрямовується від проспекту Соборного вниз, до вулиці Перемоги. Розташовується вона прямо навпроти будівлі міської ради. Разом з «Годинником закоханих» (який, до речі, теж є місцевою визначною пам’яткою і арт-об’єктом, оскільки кожну годину грає мелодію з фільму «Весна на Зарічній вулиці», що полюбився багатьом запоріжцям і був знятий тут же) фонтани представляють єдиний комплекс, стильно оформлений за допомогою гранітних куль, сердець і півсфер, і химерно підсвічений різнокольоровими вогнями в темний час доби.
Мелодія символів
Не менш прекрасний та примітний і Фонтан Життя. Він виконаний у формі кола, центр його прикрашає величезна гранітна куля, об яку з плескотом розбиваються тисячі струменів води. По периметру цієї композиції розміщуються декілька гранітних фігур, які мовою мистецтва за допомогою етностилю оповідають історію Запорізького краю. Так, наприклад, легко впізнавані «заховані» в камені і мозаїці Берегиня, козак, мисливець і багато інших персонажів. За негласним правилом, площа навколо фонтану визнана своєрідним вернісажем для місцевих художників, які раді представити вимогливій публіці свої роботи.
Фонтани, які знаходяться на площі Поляка, були закладені в генеральний план Запоріжжя їм же. Саме вони стали одними з «перших ластівок» оновлення міста на початку тисячоліття. Зовні особливо непримітна конструкція (близько трьох десятків розташованих по колу струменів, спрямованих на центральний пучок) таким чином набуває для запоріжців особливого значення.
Фонтани, проспекти, будинки і пам’ятники створюють неповторний архітектурний ансамбль Запоріжжя. Це саме те, що кожен житель міста любить, розуміє, знає та цінує.
