Середа, 24 Квітня, 2024

Пункт незламності 20 сторіччя

Рано вранці, 14 жовтня 2022 року, під час чергової російської атаки на Запоріжжі одна з ворожих ракет влучила в історичну будівлю млина Нібура. В той день окупанти зруйнували абсолютно всі вікна із середини комплексу, а також значної шкоди зазнали деякі частини гіпсокартонної стіни. Копирсатися та шукати логіку в діях країни терориста ми звичайно не станемо, але варто озброїтися поглибленими знаннями про славетну спадщину нашого міста. Детальні відомості про “Запоріжмлин” та його першого засновника, цікаві факти про легендарну будівлю, що насправді намагалась знищити російські терористи. Більше на zaporizhzhia-future.com.ua

Хто є фундатором славетної споруди, до чого тут Катерина ІІ та Стівен Кінг?

У Запоріжжі розташовується споруда, яка ще у далеких 1930-х роках була найвищою у місті. Мова йде про млин Нібура – ​першу будівлю менонітів, яка увійшла до реєстру державних нерухомих пам’яток України. Історія будівлі є досить цікавою, адже її початок сягає далекого 19 сторіччя, в однойменному невеликому повітовому містечку – Олександрівськ. До міста, яке тільки у 1921 році отримало назву – Запоріжжя, на той час приїжджає багато іноземців, “завдячуючи” указу Катерина ІІ, у якому вона дала зелене світло на поселення іноземних колоністів. В Олександрівськ почали з’їжджатися також меноніти, які заснували різні колонії. “Меноніти” – це прихожани християнського протестантського руху, який належить до церковної громади анабаптистів, відзначалися пацифістськими поглядами на життя. Указ Катерини ІІ започаткував жвавий припливи іноземних колоністів в Олександрівськ, всупереч чому почалося повільне, але вірне зростання та розвиток торгівлі, промисловості. Проте, не російська імператриця стала фундатором “Запоріжмлина”, який в майбутньому буде пошкоджений нащадками диктаторки. Розвивав борошномельний сегмент, і заклав фундамент “Запоріжмлина” в Олександрівському повіті – Герман Нібур.

Його рід бере свої витоки з Пруссії. Там дід і батько маленького Германа активно займалися будівництвом та експлуатацією млинів, зранього дитинства залучаючи до цього і самого Нібура. Як висновок, юнак швидко освоював тонкощі борошномельної галузі, а в 21 рік, на відміну від автора цієї праці – він уже володів власним млином.

В Олександрівську, Герман Нібур збудував і використовував 11 млинів, а найуспішнішим з них став, звичайно ж, легендарний млин Нібура – “Запоріжмлин”. Його було побудований приблизно в 1895 році і став найбільшим і найпотужнішим у Європі. З його допомогою кожну добу виходило змолоти близько 80 тонн борошна. Але ідея на створення такого результативного млина Герману прийшла не одразу. Доленосною стала поїздка до Сполучених Штатів Америки. У Міннеаполісі був побудований найбільший млин у всьому світі під назвою – Піллсбері. Відома споруда навіть згадувалася у романах Стівена Кінга. Підприємця зацікавила і здивувала неймовірна конструкція млина. Після побаченого Нібур загорівся бажанням, коли повернеться створити щось схоже в Олександрівську. Щоб дізнатися, як влаштована найбільша механічна споруда у світі, Герман Нібур, перед початком реалізації свого задуму консультувався з власниками Піллсбері.

Як індустріальна будівля перетворилася у “пункт незламності” 20 сторіччя: історія знову повторюється

Млин Нібура крім свого прямого призначення використовувався ще як пункт гуманітарної допомоги під час української революції. До умовного пункту незламності 20 сторіччя, американські меноніти привезли необхідні на той час речі для життєдіяльності городян Олександрівська: одяг, харчі, лікарські засоби. А у серпні 1906 року успішне підприємство Нібура, було зруйноване грабіжниками: агресори увірвались у будинок підприємця, анексували 800 карбованців і забрали життя господаря, когось нагадує. Згодом, звичайно, борошномельну справу батька продовжив його син – Якоб Нібур. А після цього, коли до влади прийшли більшовики, всі підприємства менонітів були “націоналізовані”. Хоч і млин Нібура продовжував працювати, але на початку 21 сторіччя його було ліквідовано – “Запоріжмлином”.

Млин Нібура, як архітектурний витвір мистецтва   

Також варто зазначити, що крім індустріальних та гуманітарних призначень, славетна споруда – ще й досить яскравий приклад промислової архітектури. За даними краєзнавців, зелений колір будівлі не є оригінальним. Її перефарбували за часів радянської влади, адже тоді часто будівлі менонітів піддавалися перефарбуванню. Як свідчать дані істориків насправді млин Нібура був червоним, а архітектурний стиль, в якому він виконаний, більш за все, належить у Югендстилю – німецькому варіанту модерну. Хоч справжні знавці ведуть дискусію стосовно чистого стиля цієї будівлі, бо тут простежуються і готичні деталі (наприклад, вікна), тому верніше  буде охрестити млин Нібура послідовником  еклектики. 

Млин Нібура до руйнування росіянами

До середини жовтня, коли росіяни пошкодили млин Нібура, індустріальна та історична спадщина нашого міста була домівкою, куди оселилися місцеві культурні ентузіасти.

Громадська організація “Креативна платформа” взяла в оренду частину будівлі для реалізації проєкту “Креативна платформа “Млин”. Фундатор ГО ще тоді дивувався у 2015 році, коли було започатковано творчий проєкт “Млин”, що за ціною споруди промислового приміщення можна взяти в оренду пам’ятник архітектури. Стара промислова будівля, яка, здавалося, може слугувати лише, як об’єкт для поточних історичних статей завдяки новому поколінню – відродилася. Вони планували створити екскурсії, що й було реалізовано, а також допомогти історичній спадщині міста знайти вірний шлях розвитку. Бо на тому етапі млин Нібура не мав майбутнього, а постійні орендні договори з підприємцями з різноманітних сфер (орендували подвір’я, станція технічного забезпечення і “Креативна платформа”) більше заважали один одному у реалізації масштабних задумів. Не було зрозумілої стратегії, яким має бути млин у Запоріжжі. Взяли штурвал у свої руки на тому етапі саме запорізькі креативщики, адже вони почали використовувати приміщення історичної споруди минулого, для реалізації творчих проєктів майбутнього. Завдяки цьому млин Нібура став прикладом того, як індустріальна споруда, що засвідчувала про стереотипні відомості про Запоріжжя, як суто промисловий регіон, до російського вторгнення змінила уявлення людей. Свіжі голови створювали там свій – “млин Нібура”, як і колись фундатор цієї будівлі, який мріяв досягти висот у реалізації своїх задумів.

На кінець варто зазначити, що історія, на жаль, має властивість повторюватися. Але також вона свідчить і про те, що коли щось було кимось зруйнованим, знаходились і ті, хто все відбудовував. Приклад з млина Нібура, тому не виключення, і, що найголовніше – має своє мистецьке продовження. 

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.