Розвиток мережі міського транспорту як ніколи актуальний для величезного Запоріжжя в наші дні. У всякому разі, саме такі гучні заяви були зроблені в далекому 2004 році і навіть абсолютно офіційно занесені до Генерального плану розвитку міста. Взагалі-то, коригувань до Генерального плану з тих пір було багато, і кожна нова влада, що приходила до мерського крісла в місті, незмінно стверджувала новий, свій варіант, так як старі раптово і швидко втрачали актуальність, не забуваючи приділити увагу своїм спонсорам і близьким людям на сторінці цього документа – як правило, при розподілі різноманітних «смаколиків». Далі на zaporizhzhia-future.
Дім, який збудує … хто?
Перш за все слід сказати про те, що найбільшу увага влади привертає, як випливає з аналізу Генеральних планів міста Запоріжжя в період з 2004 по 2019 роки, житлова забудова. І це цілком зрозуміло. Адже житлова нерухомість – це в усі часи відмінна інвестиція в майбутнє для будь-кого. А маржа в будівельній галузі теж вельми істотна. Тому забудовувати планують досить велику кількість площ. Однак тут існує явна проблема: всі хороші зручні місця в місті (не тільки в центрі, але навіть і на околицях) вже давно викуплені і часто навіть забудовані. Новобудови стрімко зросли в районах великих торгових центрів (наприклад, близько ТРЦ «Аврора»), недалеко від рекреацій (на Набережній і на Бородінському мікрорайоні), на більшості відносно рівних поверхонь з нормальним рельєфом і не надто невідповідним грунтом. Однак попит народжує пропозицію, і в Генеральному плані розвитку Запоріжжя за 2018 рік було передбачено кілька місць, які за задумом містобудівників повинні були стати населеними. Всі вони об’єднані спільною бідою: невідповідність грунту або місця розташування. Так, наприклад, передбачається, що нові багатоповерхівки виростуть в Південному мікрорайоні – тоді, коли його за допомогою підсипання піску «продовжать» аж до самого Кушугумского озера. У зв’язку з цим, ймовірно, можна буде вітати жителів Кушугума з вступом в славні ряди жителів міста Запоріжжя, однак ідея засипати піском половину озера для того, щоб увіткнути там ще парочку «свічок» – чесно, так собі. При затвердженні цього Генплану, звичайно, не забули нагадати, що Піски і так стоять на пісках (вибачте за каламбур), але ж зведений цей мікрорайон був все-таки на місці колишніх боліт і плавнів. І не довелося пожертвувати чистим озером зі своєю флорою і фауною заради апетитів забудовників, як це пропонується зробити зараз.
Будинки vs дороги
Не оминули увагою і інші спальні мікрорайони. Так, в Генеральному плані окремі рядки присвячені Хортицькому району (там ділянки виділені в районі 16 і 18 мікрорайонів, а також недалеко від села Бабурка, по іншу сторону від мостів). Це «будівництво століття» обіцяє дати дах над головою близько 30 тисячам нових жителів. Правда, абсолютно неясно, як саме пропонується вирішити транспортні та інфраструктурні проблеми все більш зростаючого населення Хортицького району, адже невідомо, коли все-таки закінчать будівництво мостів через Дніпро і знімуть таким чином щоранковий і щовечірній транспортний колапс на шляху до центра міста.
Не забутий також Павло-Кічкас, де замість нинішніх непривабливих пустирів збираються звести два сучасних житлових комплекси. Така ж доля чекає відповідно до Генплану порожні і не використовувані протягом багатьох років ділянки землі в Комунарському і Шевченківському мікрорайоні, причому в останньому передбачені відразу два комплекси з «соціальним житлом» – доступним і відносно недорогим. Безумовно, окреме почесне місце відведено в цьому документі Південному мікрорайону, якому належить стати більше і ширше чи не в половину (втім, про вирішення інфраструктурних і транспортних проблем і в цьому випадку – ні слова).
Преміум-житло в центрі міста
Традиційно найбільш ласими шматочками землі вважаються ділянки в центрі міста через свою високу ліквідність. У Генеральних планах Запоріжжя різних років цим ділянкам завжди приділялася підвищена увага. Наприклад, територія біля Вознесенівського ринку незабаром може стати шикарним житловим комплексом преміум-класу, як і ділянкам на болотистій місцевості і схилах біля вірменської церкви (недалеко від п’ятої міської лікарні) належить перетворитися на елітне місце проживання.
Дороги і мости
Цілком амбітні плани стосувалися і доріг. Так, в Генеральному плані 2017 року тодішній губернатор Запорізької області Костянтин Бриль мав намір реконструювати 160 кілометрів доріг (звучить переконливо, але в масштабі величезного міста – крапля в морі). Зате вельми активно мусується тема розвитку велосипедної інфраструктури, створенням якої планується облагородити місто в цілому і наблизити його до зручності європейських мегаполісів. Так, в Генплані передбачено створення велодоріжки загальною довжиною 1600 метрів в Олександрівському районі Запоріжжя (від вулиці Глісерна до вулиці Запорізької). Якимось дивом створення такої «велотрасси» має, за задумом проектувальників, навіть істотно зменшити пробки на дорогах міста. Як то кажуть, подивимося.
Мости розбрату
Що до мостів, то це для нашого міста тема дуже актуальна і складна, оскільки величезні житлові масиви загальною чисельністю майже в третину мільйона жителів пов’язані з центральною частиною міста лише дамбою ДніпроГЕС з дуже сумним станом дорожнього покриття і двома мостами Преображенського з ще більш сумним станом всього – обидва ярусу неабияк пошарпані життям і регулярно нагадують про свій аж надто почесний вік найнеприємнішим способом – від них відвалюються шматки бетону і металу, часто прямо на проїжджаючі машини. Крім того, в пішохідній частині мосту рік тому утворилася діра, забита зараз на тяп-ляп. Тому питання нових мостів (та й цілої транспортної розв’язки), які будуються вже близько 15 років і все ніяк не наблизяться до функціонуючого стану, дуже актуальне. Особливо з огладу на той факт, що ДніпроГЕС як ланка, що сполучає два береги річки, свій ресурс вже давно відпрацював, і потребує капітального ремонту, інакше може статися трагедія набагато крутіша масштабом, ніж просто ранкова пробка, адже основне навантаження він несе як дамба, яка стримує стрімкий хід вод Дніпра в цьому місці. А ремонтувати капітально його неможливо, не вивівши з експлуатації в якості переправи хоча б на 4-5 років.
З урахуванням потоку транспорту, з яким ледве-ледве, з великими труднощами і тривалими заторами, впоралися мости Преображенського під час тимчасового закриття ДніпроГЕСу на ремонт, це буде означати апокаліпсис місцевого масштабу для всіх жителів правобережної частини міста. У Генеральному плані розвитку Запоріжжя від 2004 року (самому резонансному і найбільш недовиконаному з усіх, прийнятому, як тільки формально завершилась дія Генплану, написаного ще за часів Радянського Союзу) чимало уваги було приділено цьому питанню. Крім запуску двох-і трирівневих мостів через острів Хортиця планувалося так само побудувати «з нуля» і запустити в роботу якийсь Північний міст через острів Сагайдачного, розрахований на цілих шість смуг руху, пустивши по ньому поїзди, а верхній ярус мостів Преображенського, що звільнився би таким чином, віддати під наземне метро на Бабурку, вирішивши ранкові проблеми жителів цього району з транспортом. Крім Хортицького району, метро має також облагодіяти жителів центру міста, з’єднавши площу Запорізьку із залізничним вокзалом.
Однак, як бачимо, швидкі і точні логістичні рішення не були сильною стороною жодної місцевої та обласної влади за весь цей період, тому що мости так і не добудовані, старі вже розвалюються в прямому сенсі цього слова (поки по шматочку – і на тому спасибі ), ДніпроГЕС спільними зусиллями лише трохи підлатали, викликавши численні дорікання громадян на гігантські пробки та затори, а метро в місті як не було, так і немає – ні «класичного», ні наземного, і тому щоранку десятки (якщо не сотні) тисяч жителів Бабурки починають захоплюючий квест «Залізь в маршрутку і доїдь на роботу ». Квест з точністю до навпаки повторюється ввечері на зупинці проспект Металургів, де в напрямку Хортицького району шикуються довгі черги. В принципі, що тут такого, запитаєте ви, спостерігаючи, як повз проїжджають забиті під зав’язку маршрутки з людьми, що впираються у вікна? Та нічого – це щасливі жителі сучасного мегаполісу, який перебуває під управлінням успішних менеджерів, їдуть на роботу.
Успіхи і радості
Також в Генеральному плані були прописані реконструкції площ та інших місць громадських гулянь. Можна з упевненістю констатувати, що це саме та частина документа, яка була успішно виконана. Адже такі роботи демонструють «обличчя» міста і міської влади, тому не дивно, що саме на ці проекти гроші були знайдені в першу чергу. Запорожці і гості міста можуть милуватися оновленими алеями на проспекті Маяковського та вулиці Якова Новицького, реконструйованими площею Маяковського і бульваром Шевченка, парками в спальних районах і палацами культури.
В кінці минулого року стало відомо, що в 2020 площу Фестивальну також планують повністю реконструювати. Більш того, вже складено проект, відомий кошторис і джерела фінансування. Закінчити реконструкцію центральної площі міста і області планують до Дня міста (у всякому разі, першу чергу будівництва). Також вирішується доля світломузичного фонтану на Фестивальній.
Мрія екологів
Не забули в проекті Генерального плану і про зелені насадження. Згідно з цим документом, їх повинно стати рівно вдвічі більше, ніж зараз, і ця кількість повинна відповідати нормі. Це особливо актуально для Запоріжжя, враховуючи невеселу ситуацію з екологією у зв’язку з роботою промислових гігантів.
Також заплановано перенесення великої залізничної гілки Харків – Сімферополь за межі Запоріжжя для зручності городян.
Пристрасті по аеропорту
З того, що було заплановано і благополучно виконано, слід зазначити реконструкцію Запорізького міжнародного аеропорту. Зовсім недавно була капітально відремонтована злітно-посадкова смуга, також приблизно в березні цього року має завершитися будівництво нового терміналу. Правда, і в цій бочці меду є своя ложка дьогтю. Уряд (і особисто міністр Владислав Криклій) вирішило віддати аеропорт Запоріжжя в концесію на досить тривалий проміжок часу. Безумовно, з планами місцевої влади концесія (читай – зовнішнє управління) такого стратегічно важливого об’єкта не збігається категорично, і це вже вилилося в некрасиву історію з обшуками в аеропорту і судових розглядах, що послідували за ними, – з представниками силових структур за неправомірні вчинки.
Кредити на модернізацію
«За дрібниці» увага Генерального плану зосереджувалась також на реконструкції та ремонті об’єктів соціальної інфраструктури (школи, дитячі садки, лікарні та поліклініки), басейнів, адміністративних будівель, театрів.
Особливу увагу за допомогою фінансових внесків від Європейського інвестиційного банку планується приділити термомодернізації об’єктів соціальної сфери за останнім словом сучасних будівельних норм. Оскільки для того, щоб побудовані в минулому столітті будівлі різноманітних бюджетних установ відповідали нормам нових стандартів термоеффективності, необхідні значні фінансові вливання, було вирішено залучити кошти стороннього інвестора для ліквідації такої проблеми. Фінанси під дуже низькі відсотки (ставка по кредиту в кілька разів нижче ставки на внутрішньому ринку) дадуть можливість модернізувати близько шести десятків будівель, що значаться на балансі бюджету. Серед них левову частку складуть установи освіти, а також кілька лікарень. Наскільки швидко і успішно у місцевої влади вийде реалізувати такий проект – подивимося в недалекому майбутньому.
Плани або мрії?
Одним словом, перегорнувши Генеральний план розвитку Запоріжжя з величезною кількістю внесених «по ходу життя» правок і коригувань, можна зробити висновок, що планування на 20-25 років вперед – не найсильніша сторона місцевої влади. Однак для короткострокових проектів їх задумки цілком робочі, успішно реалізуються, радують запорожців і гостей міста. Тому будемо сподіватися, що міський голова знайде баланс між прагненням презентувати гарний проект і можливістю його втілити в життя.
