Кожне місто нашої країни, та й світу в цілому, по-своєму унікальне. При цьому розрізняються не тільки акцент жителів, звичний одяг або ландшафт. Відмінності стосуються чогось спершу невловимого, що ти, ще не помічаючи, відчуваєш, і лише потім усвідомлюєш. Порівняйте в пам’яті неквапливу течію курортними проспектами натовпу, що просто бездіяльно гуляє, і діловитий поспіх заводчан на шляху до прохідної, згадайте сувору тишу столичного урядового кварталу або метушню львівських мощених відполірованою бруківкою вуличок. Таким чином ви зрозумієте, що кожне місто – це значно більше, ніж випадковий набір букв на синій металевій табличці при в’їзді в нього. Далі на zaporizhzhia-future.
Місце, де живуть легенди
Свої відмітні знаки – символи – є і у нашого Запоріжжя. Не завжди їх прийнято поміщати в рекламні проспекти і всіляко звертати на них увагу. Навпаки – найчастіше їх намагаються заховати подалі від очей туристів. Але в пору глобальної інформаційної мережі ні для кого немає ніяких таємниць, і тому Інтернет розкриває Запоріжжя всім – і жителям, і приїжджим, – таким, яке воно є.
Найбільш грандіозним з рукотворних символів міста є, звичайно ж, гребля ДніпроГЕСу, який своїми потужними грудьми з металу і бетону буквально перекриває течію Дніпра.
Приборкувач стихії
Історики, розповідаючи про спорудження Дніпрогесу, незмінно сиплять датами, іменами членів Політбюро давно неіснуючої країни і наводять дані про мегавати потужності. Однак для запоріжців і гостей міста гребля ДніпроГЕСу стала одним з найвірніших відмітних знаків. Особливо після того, як близько двох десятків років тому його підсвітили в кольори національного прапора, і це світло став добре видно з мостів Преображенського. Чимале значення має також той факт, що місто Запоріжжя стало таким, яким ми його знаємо, – потужним промисловим центром, – тільки завдяки електричній енергії, виробленій ДніпроГЕСом. Таким чином, незабаром, уже в 2027 році, жителі міста Запоріжжя зможуть з помпою і пишністю відсвяткувати сторіччя з дня введення в експлуатацію найбільш грандіозного і відомого містоутворюючого підприємства за всьому Південному Сході України. Більш того, навіть сам факт того, що Дніпро в цій течії судноплавний – це теж чимала заслуга саме ДніпроГЕСу, адже без його шлюзів спроба пройти дніпровські пороги була абсолютно утопічною авантюрою, яка стовідсотково залишалася непосильною для великих вантажних барж, прогулянкових теплоходів і катерів на підводних крилах, які можна зустріти на фарватері головної річки України в наш час.
Таємниці історії
Безумовно, історія ДніпроГЕСу сповнена темних плям, про які не завжди прийнято згадувати. Так, наприклад, при його будівництві довелося затопити неабияку кількість населених пунктів – понад півсотні. За деякими даними, без даху над головою залишилися близько двох десятків тисяч чоловік. Правда, вони отримали компенсації, але величезна територія з родючими землями таки пішла під воду. Крім того, під час гарячкового відступу частин Червоної армії із Запоріжжя в 1941 році красуня-гребля була підірвана, а величезна хвиля змела на своєму шляху і мирне населення, і його будинки. Число жертв цієї трагедії офіційні джерела досі називають тільки приблизно, але прийнято вважати, що їх було десь 50 тисяч. Втім, розкид цифр величезний.
Нерукотворна гордість
Запоріжжю є чим похвалитися, крім ДніпроГЕСу. Причому як рукотворними чудесами, так і природними. До останніх можна з легкістю віднести «перлину» (як неодноразово називали її в літературі, періодиці та публіцистиці) Дніпра – острів Хортиця.
Безумовно, славна багатовікова історія цього порівняно невеликого клаптика суші на блакитних водах Дніпра добре відома кожному українському школяреві. Те, що першим спадає на думку в таких випадках – це запорізьке козацтво, яке саме на цій території народилося, змужніло і перетворилося в потужне військо і велику, але керовану силу. Цей острів по праву має статус одного з «Семи чудес України» і являє собою не тільки історично і культурно цінний об’єкт, але і суть унікальну з точки зору рослинного і тваринного світу.
До Хортиці з різних сторін примикають кілька островів (як правило, вони мають назви, пов’язані з відомими в історії особистостями – Сагайдачного, Катерини Великої, Байди). Поверхня острова порізана природними поглибленнями – балками – вздовж і впоперек, що створює химерний рельєф. Частина території не освоєна людиною, а на частині розташовуються кілька селищ і знаходяться різноманітні заклади: розважальні, історико-культурні, рекреаційні.
Зірка кіноекранів
Однією з найбільш розрекламованих локацій на острові є комплекс Запорізька Січ. Побудований у 2009 році, він незмінно привертає до себе не тільки численних туристів, а й цілі знімальні групи і театральні трупи. Так, на Січі вже було знято кілька повнометражних картин (найвідоміша кіноробота з пропискою на запорізькій Хортиці – це кіноепопея «Тарас Бульба», що побачила світ у 2009 році), а також серіали і ситкоми (наприклад, «Абсолютно брехлива історія»). Можна з упевненістю сказати, що вкриті очеретом дахи білених хат, всередині яких теж розмістилися міні-експозиції, а також шпиль січової церкви теж стали одним із символів нашого міста. Історико-культурний комплекс «Запорізька Січ» видно здалеку, ще з проїжджої частини ДніпроГЕСу. Він незмінно привертає до себе погляди людей.
Неподалік від комплексу, тут же, на Хортиці, знаходиться також музей, присвячений історії запорізького козацтва. Це дивно, незрозуміло, незбагненно і навіть обурливо, але протягом неповних трьох десятків років незалежності України його не тільки не реставрували, а й навіть не підтримували в хоч скільки-небудь пристойному вигляді. Тому вже багато років він закритий для відвідувачів. Тільки зараз, в рамках проекту «Велика реставрація», було оголошено про те, що музей чекає нове народження і вже скоро перші туристи зможуть оглянути сотні пам’яток старовини. Ця заява прозвучала на форумі «Україна-30». Будемо сподіватися, що для перлини Дніпра все складеться вдало, і музей дійсно скоро буде відреставрований і відкритий.
