Четвер, 28 Березня, 2024

Як у Запоріжжі з’явилася перша електростанція

Як відомо, на тому місці, де зараз розташувалося сучасне Запоріжжя, раніше розташовувалася фортеця. Побудована вона була для захисту від можливих атак із заходу, з-за меж тодішньої Російської імперії, і тому швидко втратила свою актуальність після закінчення Російсько-Турецької війни. Та й зводилася фортеця з надією швидше закінчити фортифікаційні споруди і якомога раніше приступити до реальної оборони – а тому мало нагадувала обладнаний і приємний для життя куточок. Безумовно, з часом мало що змінювалося як у самій фортеці, так і в житті її населення – адже своє оборонне значення Олександрівська фортеця на момент середини позаминулого століття вже втратила, а придбати нового ще не встигла. Далі – на zaporizhzhia-future.com.ua

Просто і без надмірностей

Олександрівк, за свідченнями очевидців, був не надто приємним оку видовищем через відсутність елементарних зручностей та інфраструктури. І вони не поспішали з’являтися у невеликому поселенні на півдні України, як, наприклад, у Петербурзі чи інших великих імперських містах. Проте прогрес прийшов і сюди – після того, як Олександрівськ набув дуже великої популярності як транзитер зерна. Це сприяло швидкому та потужному зростанню промисловості (зокрема, борошномельної, а також сфери послуг) та приросту населення. Стало очевидно, що новим олександрівцям більше не було можливості жити за минулими стандартами, і в місто поступово прийшли сучасні зручності. Однією з перших виросла в Олександрівську електростанція.

Кінець епохи газових ліхтарів

Незважаючи на те, що Олександрівськ до дев’ятнадцятого століття перестав бути задвірками цивілізації, електрика з’явилася в ньому на тридцять два роки пізніше, ніж у Санкт-Петербурзі, і на двадцять чотири роки пізніше, ніж у Москві. Тільки до 1910 року було завершено будівництво сучасної (за тими поняттями, звичайно ж) електростанції, яка розміщувалася майже в самому центрі міста. Її будівля і зараз стоїть на тому самому місці, практично незмінна в зовнішній стороні (завдяки численним реконструкціям, які повертали електростанції початковий вигляд) і приваблює всіх, хто цікавиться старою архітектурою Олександрівська, незвичайною неоготичною вежею. Побачити будівлю електростанції можна навпроти Обласної дитячої лікарні. Вона практично повністю зберегла своє цільове призначення, яке було отримано понад сто років тому, і в ньому розташовується одна з контор Обленерго.

До того, як будівля Олександрівської електростанції почала постачати містечко електрикою, вечорами тут панувала звична для периферійних населених пунктів пітьма (газові або гасові ліхтарі були дорогим задоволенням, а також їх було легко обслуговувати).

Прогрес настає на п’яти

Будівництво електростанції було повністю сплачено з міського бюджету. Проектуванням будівлі теж займався один із досить відомих олександрівських архітекторів. На будівництві не заощаджували і тому вона вийшла дуже незвичайною як з естетичної, так і функціональної точок зору. Щодо зовнішнього вигляду, то ми вже згадували незвичайну форму вежі, яка прикрашала будівлю. Однак варто нагадати ще й про облицювання з граніту, стрілчастих вікна та змінну поверховість. Взяті всі разом, ці архітектурні елементи створювали химерне переплетення стилів та очікувань. Загалом, гідне обрамлення для новітньої на той час технології.

До речі, про технологію. Безумовно, до появи греблі ДніпроГЕСу ще залишалося кілька десятиліть, а тому про високотехнологічні способи отримання електрики і мови бути не могло. У Олександрівську отримували електроенергію “стародавньо” – спалюючи тверде паливо природного походження. Тобто буквально вугілля та (рідше) торф. Враховуючи порівняно невелику кількість населення Олександрівська, та й далеко не повну електрифікацію міста, вугілля цілком вистачало для того, щоб забезпечити потреби городян та промисловості, яка лише починала активно розвиватися.

Економіка освітлення

Не всі олександрівці могли дозволити собі скористатися таким безперечним досягненням цивілізації, як електроенергія. Вона була дуже недешевим задоволенням (можна навіть сказати, що по-справжньому лімітованим товаром – адже потужність електростанції була всього близько декількох сотень кіловат). Цього вистачало для забезпечення потреб державних установ (так, наприклад, першим абонентом в Олександрівську стало відділення міського банку, трохи пізніше підключилася будівля міської управи), а також забезпечення світлом заможних городян. Якщо в наш час лампочку можна придбати за дуже скромною ціною, то на початку двадцятого століття цей предмет обходився олександрівцям в один карбованець – при ціні кілограма парного м’яса вдвічі меншій! Тобто одна лампочка коштувала, як два кіло м’яса – а значить, що на ту суму, в яку обійшлося б забезпечення лампами розжарювання всього домогосподарства, можна було прожити цілий місяць. Били всі рекорди і ціни на саму електроенергію. Так, наприклад, при ціні тридцять копійок за один кіловат (що менше, ніж наполовину дешевше все того ж кілограма свіжого парного м’яса на олександрівському ринку), витрати на освітлення будинку становили приблизно п’ять-шість рублів щомісяця (тобто витрати були близько двадцяти кіловат – при очевидному мінімумі лампочок та повній відсутності побутової техніки, яка б живилася від електроенергії). Безумовно, більшість населення Олександрівська не могла собі дозволити таких вишукувань – і тому змушена була обходитися по-старому – свічками. Це часто призводило до пожеж, та й прогрес разом із досвідом великих міст, наступали на п’яти – а тому вже через кілька років проектна потужність олександрівської електростанції була збільшена, а ціни стали адекватнішими для масового споживача. Щорічно, починаючи з цього моменту, дедалі більше городян переходило зі свічок на користування електрикою. Остаточно цей процес було завершено вже після того, як у місті влаштувалася радянська влада, і воно отримало нову назву – Запоріжжя.

Немає межі досконалості

Місту Запоріжжю судилося зовсім незабаром вписати своє ім’я в історію світової енергетики – адже саме тут, на скелястих берегах Дніпра, була побудована і почала функціонувати найбільша (на той момент, ясна річ) гідроелектростанція. З того моменту, як ДніпроГЕС дав перший струм, вже смішно згадувати про якісь 400 кіловат, які раніше були максимально можливим та максимально доступним олександрівцям обсягом споживання.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.