Історично так склалося, що наше місто виникло на річці Дніпро, яке роз’єднує Запоріжжя на два береги. Аби дістатися на правобережжя чи навпаки використовували переправи, а пізніше мости, які часто руйнувалися, зокрема, після події світових війн. Однак завдяки талановитим винахідникам та інженерам, тут вдалося створити не лише важливу інфраструктуру для функціонування міста, а й найкращі споруди в Україні: коли та ким були побудовані, становлення, та сучасний стан — читайте далі на zaporizhzhia-future.com.ua.
Передісторія мостів Преображенського: німецький відступ та тимчасові переправи
На початку нового 1944 року городяни нашого міста, нарешті, позбулися гітлерівських окупантів, проте ті, під час відступу спалили всі мости, що сполучали два береги Запоріжжя. Коли вдалося закріпитися на правобережжі та звільнити острів Хортиця, стартувало будівництво. Перші переправи не були витвором естетичного мистецтва, звичайно, проте найголовнішу свою задачу виконали, адже вдалося налагодити залізничне сполучення Запоріжжя з Нікополем. На лівому, правому березі й на острові Хортиця запоріжці спорудили насип вздовж чотирнадцяти кілометрів для залізничної колії, а через обидва річища Дніпра вже функціонували мости загальною довжиною 1886 метрів. Перешкодами до швидкого закінчення проєкту були ворожі міни. Місцевим саперам тоді вдалося нейтралізувати близько десяти тисяч вибухових предметів. Також гальмував процес те, що насип на острові Хортиця робився працівниками вручну. Південна частина дамби поєднувалася з дерев’яним мостом через плавневі протоки й Дніпро, довжина цього моста сягала понад 1330 метрів — він видозмінювався на 30 метрів в довжину майже кожен день. Одних тільки паль тут було використано приблизно тисяча п’ятсот штук. Опори тимчасового моста виготовлялися з просочених спеціальним складом шпал і колод. На них кріпилися дерев’яні ж “ферми”, зверху укладався настил з балок і прокладають залізничні колії. Вже за декілька місяців переправи експлуатувалися, і прослужили ще дев’ять років, до моменту приходу Бориса Преображенського.
Коли у місті з’явились мости Преображенського?
З офіційних джерел відомо, що будівництво тривало чотири роки. 13 грудня 1952 році відбулось урочисте відкриття мосту, який у сучасності все ще з’єднує два береги Дніпра. Попри це на початку реалізації такого масштабного проєкту багато хто не вірив у задуму головного інженера Бориса Миколайовича Преображенського. Крім того, на той час були проблеми з якісною сталлю — її майже не було. Як роз’яснюють це історики проблема пов’язана з тим, що потрібні високотехнічні речовини у післявоєнну добу важко добувались, плюс ще розгортання “холодної війни” – сталь стала стратегічною продукцією, а в самому СРСР ще дефіцитною. Порятунком для Бориса став монолітний залізобетон. Отже, лишилось ще переконати населення та владу, що все вийде, і, що мости будуть найкращими спорудами у місті. Допомагати в цьому Борису Миколайовичу відізвався начальник мостового загону №6 полковник Микола Олександрович Артеменко. Чоловік взяв на себе міст через Новий Дніпро, а відповідальним про будівництва мосту через Старий Дніпро взяв на себе — начальник мостового загону №7 Башицький. Коли тільки проєкт стартував головний інженер мав за мету зекономити на дефіцитних ресурсах, використовуючи опори мостів Стрілецького. Проте, ті були пошкоджені окупаційними військами при відході на правобережжя. Це вдалося визначити під час підводної операції в ході якої було очищено дно від понад 12000 тонн підірваних конструкцій.
Історія створення запорізьких мостів, це ще про світовий розвиток у практиці мостобудування. Бо дуже багато з того, завдяки чому виникли ці споруди над Дніпром, робилось вперше, як приклад, пошарове бетонування.
Через Новий Дніпро побудували двоярусний міст, нижній ярус якого було призначено для пішоходів і автовантажного транспорту, а другий — для двоколійної залізничної магістралі. Загальна довжина мосту становила 560 метрів, висота 54 метрів. А міст через Старий Дніпро також двоярусний, але на відміну від першого в нього лише одна арка. На той час унікальним його робив величезний проліт довжиною 228 метрів.
Цікаві факти про мости
Подія будівництва проєктів Бориса Преображенського спочатку викликало у населення багато негативу. Проте потім, дослідники тогочасної історії, помітили таку закономірність, що у засобах масової інформації про цю актуальну та суспільно вагому ситуацію майже не згадували. На шпальтах газет не афішували відкриття, а, коли сталися усі урочисті тріумфування авторів проєкту — ні одна місцева газета не обмовилась словом про те, що відбулось. З огляду того, що в ті роки періодичні видання висвітлювали майже кожен побудований будинок – це дуже дивно. Крім того, міст Преображенського через Старий Дніпро був найдовшим мостом в Україні до побудови у 1974 році ще одного аркового мосту через Дніпро у Запоріжжі. Лише 18 січня 1953 року у запорізькій газеті “Червоне Запоріжжя” виходить матеріал про згадку мостів, однак увага приділяється більше головному інженеру, ніж його фантастичного проєкту. Головний меседж тієї статті полягав в тому, що містобудівників були номіновані на державні нагороди, однак інформація про те, що їх справді нагородили читачам не висвітлювалась. Більш того нагороду не отримав навіть Борис Преображенський. Якщо вірити “літописам того часу” інженера новина сильно заділа. На цьому підґрунті він пізніше доводить себе до інфаркту від якого у січні 1953 року помирає. Автора проєкту замість минулої радянської влади відзначають жителі Запоріжжя, які назвуть його роботи — “Мостами Преображенського”.
Сучасний стан: навантаження та російські крилаті ракети над мостом
Сучасне становище мостів Преображенського, які колись вважали не реалістичними для будівництва та експлуатації спорудами з цієї точки зору — досі доволі стійкі, проте відштовхуючись від наших днів — ситуація мостів кожен день стає хиткішою. Все через те, що щоденний автомобільний трафік пришвидшує руйнування залізобетону. Коли це все будувалось ніхто не розрахував, що у майбутньому на правому березі Дніпра виросте Хортицький район, жителі якого працюють на лівому березі. Часто на мостах відбувається руйнація гідроізоляції та деформаційних швів, внаслідок чого з’являються тріщини, від опор відпадають шматки бетону. Ще серед вагомих проблем мостів є виникнення періодичних дорожніх заторів, оскільки виїзди та заїзди з мостів побудовані під прямим кутом, через, що автомобілям доводиться скидати швидкість, щоб зайти на міст.
Також з початком широкомасштабного вторгнення країни терориста у лютому Запоріжжя стало прифронтовим містом, і дуже часто об’єкти цивільної інфраструктури ставали мішенню для окупантів. Зокрема, 21 квітня 2022 року, під час обстрілів міста росіянами одна крилата ракета впала неподалік мосту на острові Хортиця. В цей період на мості перебували цивільні, які проїжджали евакуаційним потягом із Запоріжжя до Львова, на щастя, ніхто не постраждав, проте внаслідок вибухової хвилі було вибито вікна у чотирьох вагонів.Так само постраждали вікна автомобільного транспорту, яке перебувало на мості. Згодом, нелюди знову влучили по Хортиці ракетою, яка пролетіла дуже близько біля мосту, на жаль, відчутних пошкоджень зазнала тоді будівля санаторію-профілакторію, де постраждало вісім місцевих.
