Ще за часів Олександрівська було збудовано безліч будівель, що збереглися до наших днів. Ці архітектурні пам’ятки пережили багато чого. Більшість із них втратили свій первозданний вигляд через необхідні реконструкції, серед них знаходиться і запорізька дитяча лікарня. Більше на zaporizhzhia-future.com.ua.
Історія заснування лікарні
Ще 1876 року з’явилася Земська лікарня, а 1913 року збудували корпус, який зараз є будинком дитячої лікарні. Вона розташована на перехресті проспекту Соборного та вулиці Дніпровської.
З 1917 року це була Перша Радянська лікарня, а 1923 року стала Запорізькою окружною лікарнею.
За часів Другої світової війни тут облаштували військовий шпиталь, який сильно постраждав через бойові дії, але згодом будівлю відновили.
Фасад зберігся незважаючи ні на що. До 1976 року установа обслуговувала дорослих пацієнтів.
Коли лікарня почала обслуговувати лише дітей, вона вже була реконструйована.
І більше реконструкцій не проводилося до 2000-х років.
Більшість ремонтних робіт було закінчено у 2012 році.
Через численні реконструкції, фігурки дітей, квітів та інші «надмірності» вирішили прибрати. Через це фасад лікарні втратив свою унікальність і це здебільшого викликало обурення в істориків.
Адже треба розуміти, що старі будівлі вимагають оновлень, але з можливостями сучасного світу можна повернути їм первинний вигляд і забезпечити безпеку. Але переробляти все під сучасний лад – це неповага до історії. У чому буде перевага цих пам’яток? Більшість вже втратила ту атмосферу, яку хочеться відчувати у світі, повному однакових, похмурих будівель. Зараз більшість з них або занадто сірі, або дуже помітні. Немає в них тієї естетики, яка була ще сто років тому.
І це трохи гнітить. Що далі, то більше зникає історія, яка могла зберігатися ще не одне століття.
Трохи про сучасну архітектуру
Дивлячись на Запоріжжя, іноді так і хочеться його повністю перебудувати і змінити. Сіре одноманітне місто, яке оживає лише в теплу пору року, коли природа розбавляє все своїми фарбами. Але решта часу це нудний, сумний і абсолютно не затишний мегаполіс.
У районах немає затишних кафе, цікавих будівель та атмосферності. Більшість мешканців не задоволені одноманітними висотками та пустельними проспектами, які не мають жодної родзинки.
Люди перестали сприймати сучасну архітектуру як мистецтво. Щоб відчути емоції від архітектурних шедеврів, які огорнуті історією, більшість їде за кордон, до тих країн, де ще залишилися такі об’єкти, які надихають.
Нині посередність майже повністю перекрила собою мистецтво. Зручно, непомітно і містко. Ось усе, що зараз має перевагу у світі. Так втрачається смак, інтерес і зникає уява. Посередність пригнічує, і зовсім не дивно, що більшість людей схильні до апатії і все більше потребують послуг психолога. Або занурюються у книги та фільми, намагаючись втекти від сірої буденності.
З цього випливає не зовсім приємний висновок: «Сучасність втратила смак»…
