Дві треті Запорізької області перебувають в окупації. Продовжуються бої у різних напрямках. Проте українські захисники не здаються та продовжують утримувати деякі міста та села. Більше на zaporizhzhia-future.com.ua.
З чого все починалось
Місто Оріхів перебуває на лінії фронту та контролюється українською владою. Перші розселення на Оріхівщині почалися ще 150 тисяч років тому. Люди селилися вздовж берегів річок, оскільки там можна було займатися рибальством.
Точної дати створення міста немає ні в яких історичних джерелах. Відомо, що до 1801 року Оріхів був казенним селищем. Вже у лютому цього ж року, населений пункт отримав статус міста. Вже через 70 років був затверджений герб міста. У верхній лівій частині герба зображений двоголовий орел, у центрі – граблі, по обидва боки від них – горіхи. Сучасний герб має трохи інший вигляд. На ньому зображено золоте поле, яке розділене навхрест червоним стовпом і синьою балкою. На хресті — золотий лісовий горіх зі срібним листям.
У ці роки Оріхів призначали центром Маріупольського повіту Новоросійської губернії Російської імперії. Через рік ця губернія була ліквідована, тому Оріхів став центром Мелітопольського повіту Таврійської губернії. Хоч повіт з такою назвою і був, проте міста Мелітополя тоді ще не існувало. Після пожежі, яка вщент знищила Оріхів, центр повіту перенесли до іншого населеного пункту.
З грудня 1922 року місто входило до УСРСР, а Оріхівський район було засновано у 1923 році. Це був один з найбільших районів Запорізької області. До нього входили Преображенська, Оріхівська, Білогірівська, Малотокмачанська волості.
Походження назви міста
Стосовно назви Оріхова, то існує кілька версій. Одна з них – більшість переселенців були з села Оріхівка Полтавської губернії, тому прийняли рішення назвати нове село Оріховом, так би мовити, згадка про батьківщину. Інша версія говорить, що у балці, яка розташовувалася у місті, росло багато горіхів, тому це вплинуло на назву.
У місті були школи, технікуми, ремонтували техніку та багато іншого. Під час другої світової війни місто було окуповане німцями. У вересні 1943 року, місто вдалося «очистити» від ворога. З роками місто почало розвиватися.
Легендарна Конка
Через Оріхівський район проходить річка Конка. Хто з вчених стверджує, що Конка це колишня річка Калкан, на якій сталася одна з великих поразок росії. Битва відбулася у 1223 році між російськими воїнами та монголо-татарам. У 18 столітті річка розділяла місто з Кримським ханством. Вчені й досі на березі Конки знаходять рештки глиняного посуду, знаряддя праці, кістки тварин та багато іншого.
Також існує така легенда, що на дні річки знаходиться золотий кінь, який затонув з кораблем.
Сучасність Оріхівського району
Нині глибина Конки досягає до п’яти метрів, а ширина близько 50 метрів. У річці рибалки полюбляють ловити рибу, тут є щука, тарань, короп та інші біоресурси. Крім того, в Оріхівському районі є близько 60 штучних ставків.
У місті є багато пам’яток. Заказник Мала Токмачка, «Мертве місто», урочище Юрківський лиман, балка Норова, є музей зі старовинними речами. Один з мешканців міста розводить страусів.
У районі з 1923 розвивається сільське господарство. Тут були створенні перші комуни. Нині у місті продовжують працювати різні сільськогосподарські підприємства, там є тваринні ферми, птахофабрики, вирощують овочі та фрукти. Також тут розташовано перепелину ферму.
В Оріхівському районі всього 12 підприємств різної діяльності. Тут більшість сіл вже газифіковані, мають централізоване водозабезпечення, транспортна розв’язка з іншими населеними пунктами, є лікарня із сучасним обладнанням та інші блага.
