Запоріжжя є типовим промисловим містом пострадянського простору, і має типові пострадянські урбаністичні проблеми. Вони починаються вони навіть з самого факту відсутності глибинного розуміння функціонування міста, його архітектури та інфраструктури, пише “zaporizhzhia-future.com.ua“.
Тож у чому місто є проблемним та як такі проблеми вирішувати:
Рекламне забруднення
Перше що впадає в очі, у порівнянні виглядів фасадів Запоріжжя та будь-якого провінційного міста Європи це спотворення вигляду вулиці та будинків зайвою та ненормативною рекламою. У Запоріжжі це виражено здебільш у дешевих закладах харчування та магазинах, хоча іноді навіть великі торговельні мережі вдаються до агресивних вивісок які нівелюють усяку красу будинку та вулиці.
Розв’язання цієї проблеми найпростіше і вже було продемонстроване на прикладі Києва, Івано-Франківська та Львова. Найкращий спосіб – просто змушувати підприємців дотримуватись норм розміру та змісту зовнішньої реклами й вивісок.
Стихійні МАФИ
Вже кілька років міста країни ведуть боротьбу з так званими МАФами, або як їх називають у побуті «кіосками». Говорити про естетику не доводиться. Найголовніша вада таких будиночків у антисанітарії та відсутності санвузлів. І це критично, оскільки багато МАФів працюють у сфері фаст-фуду та за день можуть спровокувати епідемію кишкової палички.
Боротися з ними прийнято двома шляхами. Більш приємний для підприємців той, де замість зносу неофіційно встановлених точок, їх змушують привести зовнішній вигляд до певного стандарту та дотриматись санітарних вимог.
Інший шлях – повна відмова від малих архітектурних форм на користь перших поверхів будинків, які облаштовані для використання у підприємництві. Відмова дає більше можливостей для архітекторів, які будуть планувати новобудови одразу з зоною для ресторанів та торгових точок і звільняє тротуар для пішоходів. Безумовно це найкращий вихід із ситуації, але для влади він завжди буде важким, бо силу спротиву сотень підприємців не можна нівелювати.
Бордюри, забори та підземні переходи
Від радянського конструктивізму нам у спадок залишились підземні переходи. Хоч, на перший погляд, це дуже якісне розв’язання питань трафіку, але насправді підземка може лише заважати місту.
По-перше, більша кількість зебр сповільнює трафік, що призводить до меншої кількості ДТП. По-друге, обслуговування та будівництво переходів втричі дорожче за світлофор з зеброю.
По-третє, місто без підземки зміщує пріоритет з комфорту для автівок до комфорту для людини.
Те саме й стосується високих бордюрів на звичайних вулицях міста. Вони одразу створюють кілька проблем: запобігають швидкому потраплянню дощової води у каналізацію, змивають бруд з зелених зон на дорогу та створюють більші перешкоди для пішоходів. Зараз у місті наявні занижені ділянки бордюру біля переходів, але це лише компроміс. Коли пішохід буде знаходитись на одному рівні з водієм, агресивність водіння повинна знизитись, а безпека на дорозі збільшитись.
