Військове становище передбачає деякі обмеження у житті пересічних людей. В принципі це логічно. Здавалося б, пояснювати ще раз очевидні речі, акцентуючи на них увагу не варто. Проте, судячи з кількості затриманих запорожців на вулицях під час комендантської години, ще не всі зрозуміли особливість часу, в якому ми живемо. Дозволю собі в черговий раз пояснити, чому варто дотримуватися норм і правил воєнного часу. Більше на zaporizhzhia-future.com.ua.
Закони воєнного часу
Натрапивши на статтю про те, що лише за добу 10 травня за порушення комендантської години було затримано 19 людей, мене осяяло. Нерозуміння змінювалося обуренням, а потім – ще більшим нерозумінням. У голові не могло вкластись одне: хіба ж приклади інших міст нашої країни не змусили зрозуміти людей прості речі? Адже комендантську годину вигадали не просто так. Створений для підтримки порядку в місті та зменшення кількості жертв заборонений час допомагає військовим ефективно використовувати його для свого блага. Чилі, Таджикистан, Грузія, Франція – у цих країнах заборона переміщення вводилась неодноразово (а країна з Південної Америки під час правління Піночета цілих 17 років жила у стані «коменди»).
Деякі з країн вводили обмеження у зв’язку з Covid-19, забороняючи пересування містом у нічний час без відповідних документів, що засвідчують особу, інші – оголошували комендантську годину на час політичних заворушень. Із політикою країни можна бути не згодним. Але ситуація в Україні виглядає кришталево чисто.
У Запоріжжі комендантська година починається о 9 вечора і закінчується о 5 ранку (якщо цього потребує ситуація, іноді її тривалість збільшують до двох діб). У нас також діє заборона на пересування у нічний час без спеціальної перепустки. Винятком у разі тривалої «коменди» бувають лише вигули домашніх тварин. У цьому випадку треба мати при собі посвідчення особи і не відходити далеко від під’їзду.
То чому люди під час бойових дій продовжують поводитись безрозсудно? Адже, якщо копнути глибше, то порушення правил не обмежується комендантською годиною. Запоріжці перестали реагувати навіть на повітряну тривогу!
В чому проблема?
Звичайно, я не претендую на звання вчителя, філософа або мислителя. Кожна людина хоче почуватися вільною в рамках Конституції та закону. Це право кожного. Право не дотримуватися комендантської години, тим самим заважаючи військовим захищати місто. Право не ходити в бомбосховище під час повітряної тривоги (комон, люди, ніхто не знає куди прилетить наступного разу. Якщо ліньки щогодини ходити у підвал, то хоча б дотримуйтесь правила двох стін. Це реально може врятувати вам життя).
Дивно, але все це розгильдяйство відбувається буквально за 60 кілометрів від зони бойових дій. Від місця, де люди не замислюються над тим, чи варто спускатись в бомбосховище при повітряній тривозі. Від місця, в якому керувати думками та вчинками людини починає інстинкт самозбереження, а не теплий плед дивану та свіжий серіал від Netflix.
Від місця, в якому люди не забивають на світломаскування вікон, а бояться будь-якого джерела світла, яке може стати «коригувальником».
Від місця, в якому люди не можуть дозволити собі спокійно йти вулицею, попиваючи каву, поки на тлі шумить скрипуча і нудотна сирена, адже вулиці давно розбиті, а кави вже давно ніхто не робить.
Дивно, що відповідальність за своє життя знаходиться лише за 60 кілометрів від Запоріжжя. Чи це далеко?
