Щодо символів “офіційних”, то у Бердянська їх одразу два – власний герб та прапор. Вони були затверджені ще далекого 1999 року, і з того часу активно використовуються під час важливих міських заходів. На гербі міста можна чітко розглянути і якір, як символ багатовікової приналежності місцевого населення до праці біля моря і в морі, так і плуг – на знак того, що і на землі були не чужі бердянці та їхні далекі предки протягом тисячоліть освоєння цих територій. Далі – на https://zaporizhzhia-future.com.ua
Незвичайний символ
Втім, є на гербі міста і ще один цікавий символ, який на гербах українських міст зустрічається набагато рідше. Йдеться про кибитку кочових та напівкочових народів, у даному разі – ногайців. Як відомо, саме з ногайськими племенами було тісно пов’язане буття бердянських земель протягом кількох сотень років. Сусідній з Бердянськом населений пункт – нинішній Приморськ – навіть мав на той час другу назву – Ногайськ. Як пошана та данина пам’яті цьому часовому періоду, залишилася кибитка кочового племені на сучасному гербі курортного міста Бердянська. А оскільки історія Бердянська як самостійного і дуже впливового повітового міста почалася в той час, коли він входив до складу Російської імперії, то в гербі є два специфічні елементи: корона і золоті якорі з Олександрівською стрічкою. Прапор Бердянська – другий офіційний символ міста – виконаний у національних кольорах і містить у середині біле коло з гербом міста. Він вивішений на багатьох міських будинках і виглядає там дуже органічно поруч із національним прапором.
Без Бичка – нікуди
До одних із найвідоміших символів Бердянська належить також так званий пам’ятник Бичку-годувальнику. Як вийшло так, що скульптурне зображення цієї непримітної, загалом, рибки, з’явилося на головній площі курортного міста і практично відразу стало знаменитим, як мінімум, на всю країну? Коріння цієї чудової події сягає далекого минулого. Адже, як відомо, історія нашої країни багата на різні неприємні моменти, які негативно відбивалися на житті людей у тому числі, і на Азовському березі. І тоді саме вилов морського бичка допоміг бердянцям минулих поколінь не загинути від голоду – і в тридцяті роки минулого століття, і під час війни, і у важкий час повоєнної відбудови. Мрія втілити образ бичка-рятівника та бичка-годувальника у вигляді пам’ятника спала на думку одному з найзнаменитіших вихідців із приморського Бердянська – іхтіологу В’ячеславу Мірошникову.
Довга дорога до пам’ятника
Будучи професійно пов’язаним з рибою все своє життя, ця людина бачила роль бичка у порятунку міста з дещо іншого – професійного – ракурсу. За підтримки перших осіб міста, розпочалася робота над скульптурним втіленням ідеї. Найважчим завданням було вибрати ту позу, в якій бичок мав постати перед численними жителями та гостями курорту. Крім того, свій відбиток на зовнішній вигляд готового твору накладав і дефіцит фінансів – він позбавив рибку каструлі, яка спочатку була задумана як частина композиції, і залишив тільки металевий постамент. Незабаром після того, як підсумковий варіант було затверджено у вигляді макета, працівники місцевого промислового підприємства виконали вилив скульптури з металу та встановили пам’ятник Бичку-годувальнику на Приморській площі. З моменту своєї установки в 2001 році, ця пам’ятка належить до одних з найпопулярніших, що тиражуються в друкованій продукції, і таких, що міцно асоціюються у людей саме з Бердянськом.
Прибережна ротонда
Втім, чудеса архітектури та скульптури, що засіли в пам’яті людей та стали символами курортного міста на теплому березі ласкавого Азова, на цьому не закінчуються. Не меншої популярності набула, мабуть, і знаменита бердянська альтанка (вона ж відома під назвою Бердянська ротонда), яка була встановлена на Приморській площі на початку тисячоліття. З цією ротондою пов’язано чимало дивовижних історій – як у місцевих рибалок-завсідників, так і у курортників зі стажем, які їздять на відпочинок до Бердянська практично щороку, і вже зробили традицію фотографуватися у цій альтанці чимось обов’язковим.
Сама ротонда являє собою високий позолочений напівкруглий купол (який, до речі, привертає увагу здалеку – і з оглядового майданчика в районі Гори, і з відкритого моря) і вісім прямих білих колон у давньогрецькому стилі. Непомітні перила доповнюють композицію і надають їй легкості та вишуканості. Крім того, назва міста, виконана шрифтом “під старовину”, викладена з позолочених букв прямо під куполом альтанки, створюючи абсолютно органічний і атмосферний фон для приголомшливих фотографій з курортного Бердянська. До речі, з самої альтанки відкривається чудовий краєвид як на чудові міські пляжі із пришвартованими у понтонів псевдо-піратськими бригантинами для катання приїжджих гостей міста, так і на довгу Косу, яка далеко простяглася в море. Словом, місце в всіх відносинах виграшне – і для фотографій, і для спогадів. Не дивно, що Бердянська ротонда фігурує на кожному другому магніті, привезеному з відпочинку в цьому гостинному місті, і є справді “народним” місцевим символом.
Крісло бажань
А хотіли б ви мати можливість якось загадати бажання, і точно знати, що воно здійсниться? Міська влада та меценати Бердянська теж, мабуть, хотіли б. Саме тому третім за значимістю та впізнаваністю символом курорту є так зване Крісло бажань. Знайти його, виковане з металу, можна неподалік Бердянського Луна-Парку на Набережній, в районі високого Колеса Огляду. Доля такого символу міста, тим не менш, нелегка: як зрозуміло з відкритих джерел, первісний варіант такого корисного пам’ятника був виконаний з місцевих запорізьких гранітів – і повністю зруйнований вандалами. Скільки зусиль потрібно було докласти для того, щоб знищити кам’яне крісло (і найголовніше – навіщо?!) історія замовчує, але новенький варіант Крісла бажань виконаний металевим, і тому тішить око відпочиваючих вже третій десяток років. Кажуть, що за цей проміжок часу вже з’явилися фанати Крісла, які стверджують, що бажання, загадане на ньому, обов’язково здійсниться!
