Сучасне курортне місто Бердянськ вражає приїжджих та мешканців міста своєю різноманітністю, сучасністю, великою кількістю визначних пам’яток та цікавих елементів архітектури всіх масштабів. Туристи хвалять Бердянськ за те, що протягом трьох десятиліть він активно розвивається та осучаснюється, і перебувати там на відпочинку стає все більш престижним. Проте мало хто здогадується, що насправді розвиток міста почався не сьогодні і навіть не вчора, а позаминулого століття. Далі – на https://zaporizhzhia-future.com.ua
Місто Бердянськ Запорізької області було засноване в останній чверті ХІХ століття. Його заснування та бурхливий розвиток безпосередньо пов’язане з активним освоєнням земель південної частини Російської імперії, до якої в ті далекі часи і належали ці території. На довгу і добру пам’ять про тих, чиїми руками було закладено перші кам’яні будівлі в Бердянську та його околицях, залишилися вдячним мешканцям міста споруди того періоду. Багато хто з них і в наші дні є дуже привабливими для всіх, хто всерйоз хотів би вивчати історію архітектури.
Гімназія та гімназисти
Однією з найстаріших будівель, яку можна знайти на території сучасного Бердянська, є будівля чоловічої класичної гімназії, яка затишно розташувалася на вулиці імені лейтенанта Шмідта. З моменту свого заснування до наших днів у будівлі розміщуються освітні установи. З тією різницею, що позаминулому столітті тут навчалися хлопчики з відносно заможних сімей, а в наш час тут розміщується один із корпусів Бердянського державного педагогічного університету.
Знаменитий тандем
Варто відзначити, що будівництво гімназії тривало трохи довше трьох років, обійшлося в чималу на ті часи суму близько двох сотень тисяч рублів, і було реалізовано руками талановитого тандему – інженера-архітектора Єльського та підрядників братів Соловйових. Функціонувати, однак, установі довго не пощастило – при тому, що чоловіча гімназія стала надавати бердянцям освітні послуги у 1876 році (і навіть сам майбутній градоначальник Шмідт навчався там), вже через чотири десятки років, якраз після революції, гімназію довелося закрити. У приміщенні колишньої “буржуазної” гімназії заснували робочий технікум, який набирав слухачів із пролетаріату на вечірнє відділення, а трохи згодом – і педагогічні курси. Останній напрямок дуже успішно прижився в старій будівлі, і тому було вирішено залишити його майбутнім освітянам.
Зазначимо також, що саме будівля Бердянської чоловічої гімназії станом на сьогодні є єдиною архітектурною пам’яткою державного значення у цьому місті. А це, погодьтеся, вже чимало, чи не так?
Легендарний лейтенант та його будинок
Історія самого міста Бердянська тісно пов’язана з історією найзнаменитішого прізвища – сім’ї відомого лейтенанта Шмідта. Ця людина взяла безпосередньу участь у деяких революційних подіях (зокрема, Севастопольському повстанні), і пам’ять про нього була дбайливо збережена в рідному місті. Крім того, Шмідт послужив своєму місту і як бургомістр, і відзначився на цій посаді, навівши ґрунтовний порядок у комунальному господарстві міста.
Проживала сім’я уславленого градоначальника в будинку, який був побудований спеціально для розміщення двох найважливіших, з погляду тогочасної номенклатури, людей у портовому Бердянську – керівника міста та його вантажного порту. Наші сучасники можуть знайти цей невеликий та дуже акуратний двоповерховий будинок на вулиці Шмідта. Він був зведений у середині шістдесятих років дев’ятнадцятого століття, будучи, таким чином, одним із найстаріших будівель всього міста. Через кілька десятків років експлуатації, після щасливого почергового проживання там відомих градоначальників Максутова, Івакова та Шмідта, будівля була перетворена на парафіяльне ремісниче училище, а трохи пізніше – і на звичайний багатоквартирний житловий будинок. Коли з часом виникла потреба увічнити пам’ять лейтенанта Шмідта, було прийнято рішення відселити мешканців та провести реконструкцію старої будівлі. Так будинок став музеєм, в якому трепетно і прискіпливо було повністю відтворено обстановку середини і кінця позаминулого століття. Ласкаво просимо до своєрідної машини часу!
Портові будівлі
Безумовно, у приморських містах найважливіше значення для подальшого зростання та інтенсивного розвитку має порт. Саме порт з його комплексом будівель – від причалу до пристосувань для навантаження та вивантаження, від дебаркадера до будівлі контори – формує привабливість міста з погляду відправлення та прийому вантажів. А це, у свою чергу, безпосередньо впливає на життя всього населеного пункту. Не дивно, що порт був побудований і в Бердянську на зорі його становлення. Втім, портові будівлі до нашого часу не збереглися і сучасники можуть побачити нову версію порту. Однак дещо залишилося, і щорічно стає об’єктом наполегливого інтересу з боку багатьох бердянських туристів.
Основною причиною того, що перші прибережні будівлі Бердянська не дожили до двадцять першого століття, історики та архітектори називають той недовговічний матеріал, з якого вони були зроблені – дерево. Справді, дощаті настили причалу, збудованого 1830 року, було неможливо зберегти нескінченно довго, тим паче, під впливом солоного вітру, морозу і гарячого південного сонця. Однак кам’яна будівля, в якій був розміщений вузол зв’язку, успішно збереглася до наших днів, і є не тільки однією з найстаріших, але й однією з найнезвичайніших будівель міста. Зовнішній вигляд цієї будівлі дуже незвичний для нас – тих, хто виріс у часи сучасної урбаністичної багатоповерхової забудови, але, водночас, був приємний для ока бердянців півтора століття тому. Масивні стіни, неширокі вікна, декоративна цегляна кладка – у наш час все це виглядає дещо екзотично та привабливо.
Будинок купця
Привертає увагу також один із найстаріших будинків у центральній частині міста. Раніше у ньому проживав відомий городянин на ім’я Єгор Митрович, а в наші дні активно функціонує ветеринарна аптека. Історики та дослідники розвитку міста припускають, що будинок був збудований у першій третині дев’ятнадцятого століття. Його господар був дуже відомим у Бердянську купцем, який активно займався вирішенням соціально значимих для міста питань, а також успішно вів власну справу. У наш час будинок Єгора Митровича можна знайти на перехресті вулиці Консульської із Західним проспектом.
