Без сумніву, розвиток комунікацій всіх видів і толків не просто вдосконалює транспортну систему будь-якого населеного пункту, а й сприяє якнайшвидшому виходу на новий рівень зв’язків із навколишнім світом. Як правило, це є своєрідним поштовхом до бурхливого розвитку промисловості та торгівлі – адже можливість доставки товарів в обидва боки дорогого коштує! Далі – на https://zaporizhzhia-future.com.ua
Поштовх до розвитку
Залізниця на території сучасної Запорізької області з’явилася позаминулого століття. У ті часи ці землі входили до складу Таврійської губернії і були одним з найнадійніших і значних постачальників продовольства (і особливо – зерна) як на внутрішній, так і зовнішній ринок. Продовольча безпека всієї Російської імперії багато в чому спиралася саме на той урожай, який вирощували пращури нинішніх мешканців Запорізького краю. Тому зовсім не дивний той факт, що одна з гілок Єкатернінської залізниці з’єднала Олександрівськ (нинішнє Запоріжжя) з “великою землею” і забезпечила швидку, надійну та відносно недорогу доставку дорогоцінного вантажу в глиб країни. Незабаром після цієї епохальної події в керівництві Російської імперії та Таврійської губернії задумалися про те, що гілку залізниці непогано б продовжити до самого Бердянська – у зв’язку з тим, що там до кінця позаминулого століття вже був побудований та успішно функціонував вантажний порт. Залізнична гілка дала б “нове дихання” можливостям порту для відвантаження зерна та прийому з кораблів інших цінностей.
Перші кроки
Незабаром після того, як позаминулого століття бердянська промисловість значно активізувалася, з’явилися перші конкретні плани про будівництво власної гілки залізниці. Перші проекти щодо будівництва залізниці з’явилися ще в середині ХІХ століття, але реалізовані вони не були ще майже три десятки років. Лише через значний проміжок часу, в 1899 – на порозі нового століття – перші поїзди впевнено покотили в місто-курорт. Авторство інженерного проекту зведення залізниці належало Георгію Панафутіну – відомому галузевому професіоналу тих часів.
У порт та на курорт
Залізнична гілка до Бердянська майже одразу ж почала демонструвати користь від свого будівництва. Так, наприклад, суттєво збільшився обіг зерна у регіоні, а також полегшився процес доставки на поля сільськогосподарських машин – продукції заводів місцевих, Мелітопольських та Олександрівських. Через п’ять років рекреаційні можливості міста зробили рентабельною будівництво окремої гілки до грязелікарні (район Курорт), і відпочиваючі з великим задоволенням стали користуватися цим способом потрапити на грязі.
Примітний той факт, що спочатку керівництво міста та губернії розглядало Бердянську залізничну гілку із суто утилітарних позицій. З цієї причини вокзал, який був зведений у Бердянську, не відзначався особливою самобутністю і, швидше, прямував у фарватері решти будівель у місті того часу. Він носить явні ознаки стильового модерну, має у висоту всього один поверх у центральній своїй частині і два – у крилах, і може здивувати приїжджих лише акуратністю та стрункістю конструкції. Загалом, будівля вокзалу органічно доповнює архітектурний ансамбль старої частини Бердянська і стає екзотикою тільки для наших сучасників (і то багато в чому завдяки тому, що підтримується владою міста у відмінному стані і здатна показати “обличчя міста”).
Повоєнне відновлення
Як відомо, більшість будівель Бердянська серйозно постраждали від рук німецько-фашистських загарбників у сорокових роках минулого століття. Оскільки німецькі війська приділяли велику увагу контролю над шляхами сполучення (у тому числі залізничним), то під час свого відступу з міста у 1943 році суттєво пошкодили будівлю вокзалу. Безумовно, до відновлення були залучені кращі архітектори на той час – і їм вдалося, за збереження загального початкового стилю будівлі, її відбудувати у більш “просунутому”, ніж початковий, вигляді. Так, наприклад, зали бердянського вокзалу змогли похвалитися оздобленням із мармуру, здобутого в Янцевському кар’єрі. Також було дещо розширено зону очікування для пасажирів, створено кімнати матері та дитини, оновлено прикасову зону та визначено місця для очікування поїзда на свіжому повітрі. З тих самих пір будинок пережив кілька реконструкцій, і силами кількох поколінь градоначальників зберігається в належному вигляді. Кілька десятиліть тому привокзальна площа також зазнала ґрунтовних змін і перебудов – так, наприклад, там з’явилися місця для зупинки та відстою пасажирського автомобільного транспорту, паркомісця для приватних автомашин, торгова зона з невеликих критих магазинів, а трохи пізніше – всі ознаки сучасної цивілізації у вигляді банкоматів та терміналів найбільших банків.
Ласкаво просимо до Бердянська!
В наш час вокзал у Бердянську активно використовується курортниками та всіма, кому цікава історія міста. На нього прибувають пасажирські та вантажні поїзди, які пов’язують курортне місто з багатьма іншими містами та країнами близького зарубіжжя. Крім поїздів далекого прямування, Бердянськ також активно приймає приміські поїзди, які у народі називаються електричками. Причому цікаво буде відзначити той факт, що бердянський вокзал стрімко “обростає” новими поїздами переважно в курортний сезон – тобто з травня по вересень, незважаючи на те, що санаторії Бердянська приймають людей на відпочинок цілий рік. Це, безумовно, створює деякі незручності тим курортникам, які хотіли б мати змогу з комфортом добиратися улюбленими “фірмовими” поїздами як узимку, так і влітку.
Оскільки вокзал знаходиться в центральній частині сучасного Бердянська (на відміну, наприклад, від того ж Запоріжжя, де головні залізничні ворота міста дещо зміщені у бік Комунарського району), то повз нього проходить переважна кількість маршрутів громадського транспорту, довкола розміщуються престижні бутіки, міський ринок та популярні супермаркети, а сама будівля вокзалу є дуже часто згадуваним орієнтиром. У пошуках залізничного вокзалу в Бердянську приїжджим точно нелегко заблукати, оскільки до нього ведуть також головні міські вулиці курорту.
