Ну ось, можна з упевненістю констатувати, що українців в черговий раз дезінформували (читай – обдурили). Коли в бізнес-середовищі почалися перші хвилювання з приводу надто тривалого карантину, чиновники шукали швидкі і ефективні способи заспокоїти людей. І одним з таких способів стала обіцянка міністра інфраструктури Владислава Криклій запустити роботу наземного громадського транспорту з середини травня, не відкладаючи в довгий ящик. Адже, якщо замислитися, як не знімай карантин і скільки не дозволяйте відкриватися закладам, а без повноцінного транспортного сполучення не буде ні потоку клієнтів, ні можливості дістатися самим співробітникам. Ці запевнення влаштували людей, і великих громадських заворушень вдалося благополучно уникнути, пише zaporizhzhia-future.com.
Але не тут-то було. Транспорт, по всій видимості, пущений не буде. Вірніше, працювати-то він і не переставав, але скористатися ним можливо тільки при наявності спеціальної перепустки. Немає пропуску – йди пішки. І якщо співробітникам підприємств, чию роботу милостиво дозволили з 12 травня, ще можна якось виписати ці зверхнеобхідні довідки, то їх клієнтам – вже точно ні. А значить, все залишиться, як є.
Ідіть на море пішки?
У зв’язку з цим цікаво, як планується проводити туристичний сезон на Азові. З усіх екранів нам віщають про важливість внутрішнього туризму і його безальтернативність цього року при закритих кордонах у всьому світі. Однак при відсутності залізничного та міжміського автобусного сполучення, як внутрішньообласного, так і всеукраїнського, неможливо буде говорити про повноцінну організацію відпочинку для українців. Нова дата, прихід якої може ознаменуватися запуском міжміського транспорту, це 22 травня. Цікаво, чи розблокує влада можливість повноцінно переміщатися по країні, або доведеться чекати до чергового (четвертого) етапу виходу з карантину, озвученого прем’єр-міністром раніше? Часу до «години ікс» залишається все менше, і багато українців хотіли б почути відповіді на численні запитання: чому карантин не знімають повністю при низькій завантаженості лікарень, невеликій кількості смертей, відносно низькій захворюваності? І чому в жертву принесені насамперед інтереси пересічного громадянина країни?
