Намолені місця є в кожному регіоні України. Протягом століть людської історії люди молилися, каялися, просили милості у вищих сил – всіх, якими б їх не вважали. Так, наприклад, на території острова Хортиця знаходиться чимало сакральних місць, що відносяться до рідновірів і язичництва. У місцях компактного проживання німців-менонітів (а таких чимало і в самому Запоріжжі, і в області) знаходяться лютеранські церкви. Також в Запоріжжі є культові місця, призначені для відвідування католиками (зокрема, костел в Вознесенівському районі міста), буддистами (ступа на острові Хортиця), мусульманами (мечеть неподалік від площі Пушкіна). Далі на zaporizhzhia-future.
Свято-Покровський собор: гордість Запоріжжя
Але найбільше на території Запорізької області, безумовно, святинь православних, адже так склалося історично, що саме представники цього віросповідання домінували на цих землях чисельно щонайменше протягом тисячі років. Ця чисельна і світоглядна перевага не могла не залишити своїх слідів, і сьогодні жителі міста і області, а також паломники, можуть відвідати ряд храмів і монастирів, розташованих зовсім недалеко від місця проживання.
Одним з найбільш значущих, відомих і шанованих серед православних християн міста і області, є Свято-Покровський архієрейський кафедральний собор, розташований на центральному проспекті Запоріжжя в Олександрівському районі. До речі, цей самий центральний проспект, який об’єднує собою три райони Запоріжжя із семи і є одним з найдовших в Європі, теж отримав назву якраз на честь цього храму і з моменту вступу в силу закону про декомунізацію став називатися Соборним (до цього, нагадаємо, він носив ім’я Леніна). Власне, період комунізму залишив свій слід не тільки в топоніміці, а й у функціонуванні собору, адже перший храм, який був зведений на цьому самому місці ще у вісімнадцятому столітті, був повністю зруйнований в тридцятих роках минулого століття. Будівля нового собору зводилася без малого півтора десятка років і була закінчена тільки в 2007 році, за допомогою численних спонсорів. Для того, щоб нова будівля в сучасному Запоріжжя стало точною копією тієї, зруйнованої, історикам, архітекторам і проектантам довелося зануритися у вивчення документації, яка збереглася до нашого часу тільки в архівах Санкт-Петербурга і Москви. Підсумком довгої і кропіткої праці стали білі стіни красеня-собору, яким пишаються жителі міста Запоріжжя.
Монастирські чудеса
Не менш чудові і видатні місця є і в інших містах Запорізької області. Так, наприклад, в Мелітополі, що в двохстах кілометрах від обласного центру, знаходиться чоловічий монастир Сави Освяченого. Особливістю цього закладу є наявність власної невеликої іконописної майстерні, де трудяться ченці і послушники монастиря, і куди можна прийти також і мирянам, щоб поспостерігати за їхньою роботою. Однак особливої популярності монастир в Мелітополі набув зовсім завдяки іншому способу. Так, одного разу під час планових робіт по заміні окладів ікон, було виявлено, що один з ликів святих залишив свій справжній відбиток на склі, під яке він був укладений протягом декількох десятиліть. Сьогодні це скло знаходиться поруч з оригінальною іконою і шанується монахами і паломниками як диво.
Цілющі джерела
Примітною також можна назвати ще одну локацію в Мелітопольському районі Запорізької області. Недалеко від районного центру знаходяться так звані Терпіннівські джерела. Вода, яка пробивається з-під землі на вершинах мелітопольських пагорбів, має низку цілющий властивостей. Джерело знаходиться біля села з прекрасною назвою, яка ніби говорить сама за себе: Терпіння. Наприклад, в результаті молитовних звернень та прийому святої води задокументовані випадки позбавлення пацієнтів від різноманітних інфекційних хвороб, а також суттєве полегшення проявів різних хвороб шкіри, поліпшення загального стану і настрою.
На даний момент місцева влада за сприяння паломників і релігійних організацій активно рекламують святі цілющі джерела і приваблюють сюди не тільки віруючих, але і простих туристів. Територія джерел постійно поліпшується і облаштовується, сюди можна приїхати відпочивати з дітьми.
Чудова ікона
Ще один прекрасний зразок сучасного православного монастиря очікує мандрівників, які знайдуть час і можливість відвідати монастир Успіння Пресвятої Богородиці, який розташований в селі Приморському. Звертаємо увагу читача: не слід плутати це село і місто Приморськ, оскільки монастир розташовується таким чином в Василівському районі, а курортне місто – в Приморському. Розташований всього в декількох десятках кілометрів від Запоріжжя монастир є першим жіночим монастирем на території нашої області.
Монастир знаменитий тим, що тримає пальму першості по старшинству серед всіх святих місць запорізького краю. Складається монастирський комплекс з двох храмів: постаріше і посучасніше. Новий, побудований вже в наш час, – Успенський, який і дав назву монастирю, і Нікольський – старовинний. Він був спочатку зведений у другій половині вісімнадцятого століття, і вірою і правдою служив парафіянам півтора століття. За часів радянської влади в приміщенні головного храму перебували зі змінним успіхом то сільський клуб, то бібліотека, то ленінська кімната. Однак у наш час віруючі з усієї країни (і навіть з-за кордону!) можуть прикластися до головної визначної пам’ятки, святині і знаменитості храму: це скринька (ковчег), який містить в собі п’ятдесят часток мощей святих угодників.
Незважаючи на те, що все церковне начиння, яке належало храму до приходу більшовиків, звідси вивезли, деякі дуже давні ікони збереглися. Один з таких образів – це «Зішестя Святого Духа на апостолів в день П’ятидесятниці». Ікона датується сімнадцятим століттям і дуже шанується і монахами, і паломниками, і прихожанами. Історія знахідки цього способу досить чудесна. Кажуть, що ікону знайшли в пилу у вигляді шматка металу, і тільки в умілих руках художника-реставратора вона набула свого первісного (і нинішнього) вигляду. Прикладання до ікони зцілює хвороби шкіри (в тому числі опіки), очей, нервів.
