Середа, 19 Січня, 2022

Естетика забутого: про що розкажуть руїни у Запорізькій області. Бердянськ

Кожен населений пункт на шляху свого розвитку та становлення неминуче проходить через різні етапи розвитку та деградації. Іноді вони можуть змінювати один одного, іноді еволюція рухається лише в одному напрямку – загалом, доля міста чи села часто виявляється залежно від непов’язаних із нею, на перший погляд, людей та подій. Проте ретроперспективний аналіз подій, що відбулися за певний період часу, часто дозволяє нам замислитися про те, що події могли почати розвиватися за зовсім іншим сценарієм! Далі – на zaporizhzhia-future.com.ua

Щодо Запорізького краю, то його славна історія буквально поцяткована такими “ключовими” та вузловими подіями. І стосуються вони аж ніяк не тільки обласного центру, який внаслідок витягнутого одного разу “щасливого квитка” перетворився з невеликого повітового містечка на просунутий індустріальний хаб, а й менших населених пунктів. Яскравим прикладом такого міста може бути Бердянськ – велике портово-рекреаційне місто, яке в кращі свої часи дещо перевищувало Олександрівськ і розмірами, і значимістю, і архітектурою. Проте Долі було завгодно розпорядитися так, що обласним центром стало таки Запоріжжя.

Світло у темряві

Бердянськ на своєму шляху пам’ятає злети та падіння, періоди відносного спокою та вбивчого затишшя, гучні скандали та тихі історії. І, безумовно, немов німі свідки старовини, дивляться на світ його споруди. Багато які з них – напівзруйновані, майже розбиті, змінені до невпізнання, але все ще відносно здатні розповісти сучасникам чимало цікавого про своє минуле і побут міста в ті дні, коли нікого з тих, хто нині живе, не було на світі.

Так, наприклад, чимало цікавого могли б розповісти історію міста на березі Азовського моря його маяки. Швидше за все, Бердянськ є в цьому плані унікальним – адже де ви ще могли б знайти населений пункт, у якому маяк з майже півторасотрічною історією був би частиною екстер’єру найзвичайнішого закладу дошкільної освіти?

Маяк на пенсії

Йдеться про один з перших маяків Бердянська. Він був збудований у далекому 1877 (!!!) році, незабаром після заснування міста як такого, і мав у висоту порівняно небагато – тринадцять метрів. Проте його значення для морського міста було винятковим – як і у кожної подібної споруди. Крім зовнішньої краси та естетичності, яка полягала в кованих чавунних елементах поручнів та особливої ​​кладки каменю основи маяка, таке значне навантаження мало точно гарантувати старому маяку гідне місце на “архітектурній пенсії”. Проте щось пішло не так, і тому з того року, як поруч з’явився маяк зі “скромними” тридцятьма трьома метрами висоти, будинок старого маяка був забутий. Новий маяк справно працював для моряків і простих мешканців Бердянська, а старий поступово вивели з експлуатації та піддали процедурі консервації (на жаль, вона не рятує від руйнування, а лише передбачає, серед іншого, вивіз дорогого обладнання). Декількома роками пізніше поряд було збудовано будинок новенького дитячого садка, і старий маяк чомусь виявився розташованим прямо на його території. Тепер цей архітектурний ансамбль успішно доповнюється наявністю дитячих гірок та турників поруч із стародавньою та поважною будівлею Верхнього бердянського маяка.

Мінус санаторій, плюс декорації для фільму про апокаліпсис

Втім, не тільки маяк постраждав від запустіння в той момент, коли став не потрібен. Така сама доля чекала і на величезну територію санаторію “Лазурний”, що у районі Курорт. У минулі часи, починаючи з шлагбауму “Лазурного”, на території району стартувало веселе відпускне життя. Зовсім поруч один з одним були розташовані аж три санаторно-курортні установи зі своїми корпусами, водо- та грязелікарнями, басейнами, палацом культури та лікувально-оздоровчими пляжами. Радували відпочиваючих всіх цих санаторіїв (а саме – самого “Лазурного”, “Ниви, і “Бердянська”) також декоративні ставки і величезний фонтан. Однак відколи санаторій фактично перестав функціонувати, корпуси поступово занепадають, Палац культури був закритий через непотрібність, а фонтан давним-давно розкрадений і навіть частково демонтований. Втім, деякі “проблиски життя” ще дають про себе знати і на території району Курорт – так, наприклад, в районі грязелікарні санаторію “Лазурний” була встановлена ​​скульптура під назвою “Гармонія кохання”.

Злітна смуга нікому не потрібна?

Крім суто рекреаційних та розважальних об’єктів, забуття та руйнування також торкнулися і деяких життєво важливих для бердянців та гостей міста об’єктів. Яскравим прикладом тому могла б послужити, скажімо, занедбана злітно-посадкова смуга, де свого часу навчалися пілоти. Її довжина становить близько п’ятисот метрів, чого було цілком достатньо для того, щоб посадити або, навпаки, підняти в небо громіздку металеву махину літака. Тренування на таких ЗПС допомагали курсантам льотних училищ удосконалювати свої навички та набагато впевненіше пілотувати машини.

Не менш сумна доля чекала і досить унікальну споруду – смугу перешкод для пожежників. Вона теж мала освітньо-тренувальний характер, але тепер ця територія перетворилася просто на купу руїн.

Не пощадив час та інші об’єкти. Оскільки Бердянськ є все-таки курортним містом, то на його території спочатку було чимало санаторіїв, баз відпочинку, дитячих таборів та туристичних баз. Не дивно, що багато хто з них перестав користуватися популярністю, втратив свою конкурентоспроможність і був змушено відправлений на спокій. Зокрема, саме така доля чекала на базу відпочинку “Геолог” (на її території зараз люблять збиратися екстремали), дитячий оздоровчий центр по вулиці Курортній “Розвідник надр”, а також одна з досить відомих у минулому баз відпочинку “Связист”.

Готелі у тренді

Бердянськ багато хто називає “містом контрастів”. Швидко та у великій кількості зростають на березі Бердянської затоки різні рекреаційні та розважальні заклади, міні-готелі (які часто порушують міську систему комунікацій та призводять до масштабних проблем для інших мешканців міста). На противагу їм, швидко занепадають будівлі дитячих садків (таких проблемних по Бердянську садів налічується відразу кілька штук), промислових підприємств (наприклад, винрадгоспу, взуттєвої фабрики та колишнього молокозаводу). Така нерівність переконливо доводить дуже виборчий та дещо нераціональний підхід до охорони власного майна та своєї історії.

Latest Posts