Що ми знаємо про славетну залізницю Запоріжжя I? Маршрут для поїздів виник ще декілька сторіч тому. А сама залізниця була однією з перших таких масштабних проєктних робіт за ініціативою не влади, а місцевих ентузіастів. Про історію першої залізниці у нашому місті, коли виникла, як змінила життя місцевих жителів, та подальший розвиток сталевої дороги у Запоріжжі — читайте далі на zaporizhzhia-future.com.ua.
Коли та як з’явилась залізниця?
Початок історії залізниці Запоріжжя I сягає 1873 року. Тоді вперше за фінансуванням не держави, а місцевих підприємців було побудовано такий масштабний проєкт. Пробний потяг рушив, 23 жовтня, зі станції Лозова до Олександрівська (нині Запоріжжя). Дебютне випробування колії дало позитивні результати, завдяки чому, 15 листопада 1873 року, урочисто було запущено регулярний рух поїздів на двох ділянках: Синельникове – Катеринослав і Лозова – Олександрівськ. Цього дня до станції Шенвізе, що з 1911 року буде перейменовано в Олександрівськ-Південний, а потім Запоріжжя I — прибув перший паровий потяг із 6 цивільним та 3 промисловими вагонами. Кінцевою зупинкою на той час був дерев’яний вокзал, який проіснував до 1943 року. 
Як залізниця змінила життя наших предків
Поява залізниці значною мірою вплинула на побут місцевих жителів. Зокрема, у районі Шенвізе — територія яка до 1911 року була частиною міста. Тут у “Прекрасному лугу” (Шенвізе) жило понад 17 сімей менонітів, фризького закону, які прибули з Пруссії у 1793 році. На лівому березі ріки Мокрої Московки вони отримали 1 401 десятину землі, де займалися переважно землеробством і розведенням худоби: коні, вівці, свині. Пізніше ще один з їх представників займеться будуванням млина та елеватора. Коли з’явилась залізниця, колонія почала збагачуватися. Господарі здавали всі допоміжні приміщення під привезені вантажі: ліс, хліб, овочі, сіль, вугілля та камінь. Все це потім перевозили на пристань і відправляли у севастопольський порт, а далі – пароплавами за кордон. Проте, “золоті часи” скінчилися, коли спочатку у 1873 році виник перший залізничний міст через річку Московку, а потім через рік стартував рух лінії Олександрівськ-Мелітополь. Новий маршрут залишив мігрантів з Прусії без коштів, які вони отримували від туристів, крім того, ціни на землю та приміщення у Шенвізе також спали. Однак завдяки цьому заробіток отримали в інших місцях у нашому регіоні, де проходила колія. Наприклад, коли у 1876 році місцеві підприємці створили Південні залізничні майстерні — вони давали заробіток 700 робітникам. Тут біля станції було побудоване поселення під назвою — “Південне”, майже всі жителі працювали на залізниці. Одним з таких був, зокрема, старожил Микола Олійник, який працював слюсарем у майстерні. Чоловік згадував, що хазяїн тричі на великі свята Різдво, Великдень і Покрову — вітав кожного члена родин своїх робітників. По всьому Південному їхав великий віз з продуктами, які роздавали усім охочим: теплі речі, харчі тощо.
Запоріжжя I та II: як мости об’єднали залізниці у місті
У 1902 році було прийнято рішення, щодо будівництва другої, Катерининської, залізниці, разом з поточним вокзалом, як у наш час називається — “Запоріжжя II”. Споруда вокзалу зберігалася до наших днів, хоч втратила одну шпилю-башточку.
У 1904 році відкрито регулярний рух поїздів на ділянці “Кривий Ріг — Олександрівськ II — Пологи. У 1904 році відбулося офіційне освячення відкриття Кічкаського мосту. У 1905 році в Олександрівську відкрито залізничні Катеринославські майстерні.
Для сполучення вокзалів між собою в 1907 році над річкою Московка звели ще один однопрогоновий, клепаний залізничний міст з одностороннім рухом поїздів, довжиною 87 метрів. Під час воїн обидва мости неодноразово руйнувалися, реконструювалися. Сучасні залізничні мости над річкою стоять на місці колишніх.
