Історія міста або села, та й взагалі будь-якого населеного пункту, завжди нерозривно пов’язана не тільки з якимись конкретними персоналіями, подіями та періодами. Як правило, все, що творить цю історію – назавжди залишає свій відбиток у камені, склі, асфальті і всьому, що придатне для зведення будівель. Претенцезіозні пам’ятники, фонтани, вулиці і провулки, будинки, театри, парки і сквери – всі вони мовчазні свідки минулого. Всі ті роки, які пронеслися над світлими і широкими проспектами або темними і похмурими закоулками – залишили в них свій слід, свій зліпок, своє відображення. А вже чого варта історія назв! Топоніми – один з найвірніших маркерів епохи. Людство увічнює в назвах вулиць своїх героїв і «вузлові» віхи власної історії, а нові покоління, простуючи на царювання, безжально стирають їх і замінюють своїми. Потім, коли в пилу потемніють адресні таблички з новими іменами, їх нащадки вчинять з ними точно так само – це один із законів історії. А нам залишається тільки уважно вдивлятися в те, що є зараз, а також пізнавати, читати, дивитися і запам’ятовувати. Адже навколо нас – справжній літопис рідного міста. Далі на zaporizhzhia-future.
Кам’яний страж
Одним з найяскравіших, показових і безперечних прикладів історії Запоріжжя є літопис проспекту Соборного – його центральній вулиці. Почнемо з того, що він має протяжність майже одинадцять кілометрів, а це, погодьтеся, дуже немало. Безумовно, є і більш довгі вулиці, але запорізький проспект по праву вважається одним з найдовших в Європі.
Починається проспект від залізничного вокзалу «Запоріжжя-I» в Комунарівському районі Запоріжжя. Далі, між сірих стін і заводських прохідних АвтоЗАЗу (це місце, де раніше народжувалися знамениті «Запорожці») виходить в Олександрівський район, слідує в Вознесенівський, доходить до Дніпровського і тут, на площі Запорізькій, у самого підніжжя відомого на весь світ ДніпроГЕСу, закінчується . Таким чином, чотири величезних міських райони пронизує він, ніби стрілою, йдучи вздовж лівого берега головної української ріки – Дніпра. Є у проспекту Соборного, звичайно, і свої «дублери» – вулиці поменше, які слідують паралельно йому, але вони завжди коротше. Серед них – Набережна магістраль, вулиця Перемоги, вулиця Незалежної України.
Конструктор «Вулиця»
Цікаво, що в єдине ціле проспект зібрали відносно недавно, всього якихось сім десятків років – вже після війни, і то не відразу. Для міста з набагато більш значною історією це зовсім небагато. До цього моменту існували кілька окремих вулиць, і кожна з них з’єднувалася з наступною, носячи при цьому свої окремі назви.
До речі, топоніми, які використовувалися для назви тих вулиць, з яких, як з конструктора, склали проспект Соборний – вельми примітні і цікаві. Вони носили такі назви, як Ковальська вулиця, Восьма Поздовжня вулиця, вулиця Карла Лібкнехта (за радянських часів), а також Столбова, Головна, Велика, Поліцейська, Соборна, Верхня вулиця (за часів старого Олександрівська при імператорській владі). Протягом тих двох років, коли Запоріжжя перебувало під владою німецько-фашистських загарбників (це було в 1941-1943 роках), топоніми використовувалися зовсім інші. Так, підкреслюючи виняткову важливість вулиці, проспект, який ми зараз називаємо Соборним, складався в ті часи з вулиць імені Адольфа Гітлера і імені Германа Герінга.
Битва назв
Після 1952 року, коли всі вулиці об’єднали в єдине ціле і постало питання того, як назвати новий проспект, найбільше підійшло ім’я Володимира Леніна, оскільки саме пам’ятником цього історичного діяча закінчувався тоді проспект (він був встановлений на площі Леніна, нині – Запорізькій), а крім того – така назва була в тренді для того часу.
Втім, колесо історії провернулося ще раз, і на зміну цій назві прийшла після вступу в силу закону про декомунізацію споконвічна – проспект Соборний. Так називали центральну вулицю Олександрівська через те, що саме на ній стояв величезний кафедральний собор, що вражав всіх своєю красою. У нову історію і для нових поколінь запоріжців проспект входить саме з цим гордим і світлим ім’ям, яке ніби закликає пам’ятати про витоки і шанувати їх.
Дивись уважно!
Вельми примітна архітектура будинків, які стоять уздовж проспекту Соборного в наші дні. Можна з упевненістю сказати, що на світі небагато вулиць, які б так точно і повно відображали історію розвитку населеного пункту. Судіть самі: в самому своєму початку, приблизно від перетину з вулицею Базарною, проспект являє нам старі будинки – зразки архітектури позаминулого століття. Невисокі (як правило, вони мають від двох до трьох поверхів), з закопченими димарями на дахах, прикрашені ліпниною і декоративними елементами, шпилями і химерними башточками – вони дають нам прекрасне уявлення про те, як жили городяни сто п’ятдесят років тому.
Далі по боках від проїжджої частини головної магістралі міста стоять звичайнісінькі багатоповерхові будинки – спадщина радянського періоду. П’ятиповерхова і дев’ятиповерхова житлова забудова нічим не примітна приблизно до перетину проспектів Соборного та Металургів. Ось з цього моменту тим, хто цікавиться архітектурою, варто дивитися в усі очі. Адже їм відкриється у всій красі колишній район Соцмісто. Шпилі, башти та інші декоративні елементи початку і середини минулого століття, ефектно прикрашені сучасним способом (наприклад, підсвічуванням і ілюмінацією) – це те, на що абсолютно точно варто подивитися.
Шарм і чарівність
Особливо примітна ще житлова забудова на місці колишнього села Вознесенка. Приблизно від універмагу Україна і майже до площі Запорізької проспект прикрашають так звані сталінки – будинки, побудовані в той період історії міста. І якщо їх робочі якості як житла досить дискусійні, то естетичне значення – величезне. Вони багато прикрашені ліпниною, а їх арки і балкони оформлені дуже незвично.
Прогулюючись вдалину проспекту Соборного, житель Запоріжжя або турист неодмінно зверне увагу на велику кількість фонтанів, зелених зон, пам’ятників та інших елементів, які прикрашають місто і надають йому особливий шарм. Центральний проспект Запоріжжя – його гордість і предмет турботи.
