Потреба увічнювати імена відомих співвітчизників – це одна з основних і базових для людства. У всякому разі, саме про це свідчить строката історія топонімів людських поселень в будь-якій частині світу. Вулиці, площі бульвари і провулки набувають імен тих, кого в даний момент хвиля народного торжества підносить на гребінь успіху, протягом всієї історії людства, з тією лише істотною різницею, що на зорі цивілізації поліси іменувалися на честь богів, а в наш час цієї честі цілком можуть удостоїтися і звичайні люди. Далі на zaporizhzhia-future.
Ті, про кого пам’ятають
Участь в революціях, війнах, різні природні катаклізми, видатні досягнення в музиці, спорті, державному управлінні, науці і дослідницькій діяльності, – ось неповний перелік того, що дозволяє жителям Запоріжжя претендувати на місце в такому своєрідному «списку обраних». На знак подяки нащадки залишають меморіальні дошки і адресні таблички – немов нову форму жертвоприношення небаченому богу досягнень.
Насамперед, слід зазначити, що Запоріжжя, хоч його і не можна назвати спортивною столицею країни, проте має відразу кілька вулиць, названих на честь спортивних «зірок» міста. Мова йде, перш за все, про уславленого спортсмена Леоніда Жаботинського – він став знаменитий як штангіст-супертяж, володаря світових рекордів, грамотного наставника і навіть політика місцевого рівня.
Спортивні генії
Цікаво, що вулиця імені прославленого важкоатлета з’явилася в Запоріжжі відносно недавно. Це сталося в результаті вступу в силу закону про декомунізацію. Саме з цього моменту з карти обласного центру зникла вулиця імені газети «Правда» і з’явилася вулиця Леоніда Жаботинського. Знаходиться вона в Вознесенівському районі Запоріжжя.
Другим спортсменом, на честь якого названа вулиця рідного міста, є Яків Пункін. Він став знаменитий як заслужений майстер спорту СРСР з греко-римської боротьби, олімпійський чемпіон, досвідчений і вмілий тренер. Однак є й істотний нюанс в назві вулиці під його гордим ім’ям: фактично, в місті не існує жодної повноцінної вулиці з такою назвою (тільки провулок в кілька будинків і пару складських приміщень), а ось на папері це числиться як повноцінна вулиця, та на додачу найближчим часом міська рада повинна зайнятися розглядом питання перейменування на вулицю Якова Пункіна вулиці Дивногорської. У всякому разі, петиція з такою вимогою набрала необхідну кількість голосів, та й громадські слухання вже відбулися.
Старий Олександрівськ
Деякі події, навіть якщо вони і відбулися дуже давно, проте залишають свій слід у віках. Яскравим прикладом такої події може служити, наприклад, гучне перейменування п’ять років тому однієї з вулиць Хортицького району Запоріжжя. З тих самих пір зустрічає городян і гостей міста вулиця імені козака Бабури. Навряд чи його можна назвати повноцінним жителем саме Запоріжжя, але його предку – Олександрівську – козак на ім’я Іван Бабурка послужив на славу. У вісімнадцятому столітті людина з таким ім’ям займала вельми важливу посаду бурмістра і отримала наділ землі неподалік від цього місця. Його політична кар’єра і громадська діяльність виявилися настільки успішними, що спочатку село, що було в його підпорядкуванні, потім – мікрорайон (правда, неофіційно), а слідом за ним і одна з найбільш значущих вулиць отримали ім’я козака Івана Бабури.
Не меншу значимість у пам’яті людей отримали і дії іншої жителя старого Олександрівська – земського (тобто міського) лікаря Лукашевича. Він знаменитий тим, що був не просто першим міським лікарем в місті (уявіть, який фурор справила в ті часи поява офіційної медицини), а й тим, що мав вчений ступінь, вельми передові погляди на вакцинацію (зокрема, від віспи), відстоював права найбідніших верств населення Олександрівська на повноцінне лікування і залишив після себе цілу лікарську династію.
Приблизно його сучасником (за сучасними мірками, зрозуміло) став також такий собі Павло Львович Захар’їн. За інформацією з відкритих джерел, саме людина з таким ім’ям очолила в середині позаминулого століття міську управу, ставши, по суті, першим міським головою Олександрівська. Це вагома заслуга, чи не так?
Однак з вулицею, названою на його честь, вийшла помилка. Так, на картах міста Запоріжжя вона значиться як вулиця імені Павла Захаріна, і ніяк не Павла Захар’їна. Для того, щоб усунути цю колізію, була складена і підписана петиція, але змін в топонім поки не внесли.
Більш того, ця вулиця географічно знаходиться досить далеко від того місця, де перший міський голова Олександрівська дійсно жив. Сучасне Запоріжжя змогло зберегти для себе його будинок – це одна з найкрасивіших будівель в старій частині міста, неподалік від Свято-Покровського кафедрального собору. Будемо сподіватися, що непорозуміння з назвою вулиці незабаром буде усунуто.
Поети і революції
Варті згадки на адресних табличках і відомі запорізькі поети. Зокрема, досить знаменитий творець – Петро Ребро – який в своїх творах оспівав Запорізький край і козацьку вольницю, теж отримав вулицю в свою честь. Після перейменування в 2016 році його ім’я стала носити вулиця, яка раніше називалася Анрі Барбюса. Розташована вона в Дніпровському районі міста Запоріжжя.
Ціла плеяда вулиць отримала нові імена після всім відомих подій останньої революції. Пізніше ці події назвуть Революцією Гідності, але на момент звершення цих доленосних справ ніхто не знав про те, що буде учасником дійства саме такого масштабу. Крім самої революції, багато хто з тих, чиїми іменами названі вулиці сучасного Запоріжжя, вирушили на східний фронт і загинули там.
Для того, щоб увічнити пам’ять про таких людей, в місті називають вулиці, ставлять меморіальні дошки, проводять різні заходи. І невідомо, чи знали б ми такі імена, як Сергій Синенко, Василь Сергієнко, Олександр Пивоваров, Олександр Говоруха і багато інших запоріжців?
Ламати – не будувати
Але не тільки вулиці отримують нові сучасні імена. У Запоріжжі досить вагомий і чутливий скандал розгорнувся навколо скверу імені гідного представника міста – Валентина Яланського. Сквер цей розташовувався в Вознесенівському районі. Нещодавно його вирубали, фактично знищивши, а потім зробили спробу висадити знову. Будемо сподіватися, що ця зелена зона знову буде радувати запоріжців своєю прохолодою.
