Четвер, 17 Червня, 2021

Гордість Запоріжжя: відомий архітектор Георгій Вегман

Запорізький край багатий на талановитих людей - справжніх кваліфікованих майстрів, а також талановитих митців. Знаним серед запоріжців є ім’я талановитого архітектора Георгія Вегмана, пише...

Історія запорізького транспорту

Без сумніву, пасажирський транспорт - це річ надзвичайної важливості. Нам, людям, що живуть в двадцять першому столітті, важко уявити собі повну неможливість...

Найкрасивіші будинки Запоріжжя

Про смаки, як то кажуть, не сперечаються. Хтось вважає красивими виключно історичні будівлі. В їх прямих лініях, вигинах візерунків на кам'яній кладці,...

Найдовші вулиці Запоріжжя

В історії назв вулиць, як, власне, і будь-яких інших топонімів, можна простежити всю історію думки людей, які коли-небудь цю територію населяли. А...

Церкви і храми Запоріжжя

З тих самих пір, коли християнство прийшло на ці землі, будувалися в Запорізькому краї храми. Найперші з них, безумовно, до наших часів...

Історія міських кладовищ Запоріжжя

Вся історія людської цивілізації так чи інакше пов’язана з похованням померлих. Згадайте хоча б піраміди – усипальниці фараонів, або некрополі в Південній Америці. Від самої появи осілого способу життя супроводжують людину потреба поховати родичів і потреба зводити нове житло. Далі на zaporizhzhia-future.

Пошукові групи і ентузіасти

Для Запоріжжя, яке розташоване на місці декількох порівняно невеликих поселень минулого, і таким чином об’єднало їх в одне ціле, ця проблема стоїть вкрай гостро. Адже розширювати місто на всі боки було просто неможливо без того, щоб турбувати старі поховання (наприклад, села Вознесенка в центрі або менонітські і єврейські могили на острові Хортиця). Тому старі кладовища були безповоротно стерті з лиця землі в процесі побудови сучасного мегаполісу, яким ми звикли бачити і знати рідне місто, а замість них виросли нові. І продовжують рости буквально щодня, тому що такі сучасні реалії.

Дослідженням старих кладовищ займається в нашому місті відразу кілька пошукових груп. Як правило, вони публікують результати на своїх сайтах, а їх дослідницький інтерес і активність не виходять за рамки простої цікавості. Є, однак, і винятки – справжні професіонали, такі люди підходять до вивчення старих поховань системно. Власне, все, що вдалося дізнатися запоріжцям про історію кладовищ на своїй землі – їх рук справа і їхня заслуга.

Свідки давнини

Найстарішим з тих, що донині збереглися, кладовищ міста називають поховання на Хортиці. Цей невеликий і дійсно дуже старий цвинтар розташувався неподалік від будівлі школи і по сусідству з будівлею Хортицький академії. Знаходиться він недалеко від автомобільної дороги. Старожили і історики-дослідники розповідають, що це кладовище раніше було набагато більше. Та частина, що залишилася тепер, чи потягне навіть на десятину від колишнього. На місці інших могил тепер пролягає траса і навіть стоять житлові будинки уздовж неї.

Не менш сумна і доля кладовища громади німців-менонітів, яке розташовувалося на території Верхньої Хортиці. Поховання, які датуються приблизно серединою дев’ятнадцятого століття, повністю зруйнували при будівництві середньої школи №86. Всього в Запоріжжі описано шість менонітських кладовищ, і жодне з них не дійшло до наших часів у відносно збереженому і незмінному вигляді. Така ж доля спіткала і два єврейські кладовища. Всі вони були розорені і на їх місці побудовані будинки та інші інфраструктурні об’єкти.

Козацькі могили і колоністи

Цвинтар, який за оцінками різних істориків міг бути місцем вічного спочинку ще запорізьких козаків, знаходився раніше, до радянського періоду інтенсивної забудови, на Осипенківському мікрорайоні (зокрема, на вулиці Звенигородській). Правий берег придбав сумнівну популярність ще й тим, що один з дитячих садків («Пілот»), а також гуртожитки точно також побудовані на місці старих поховань. Зведені буквально на кістках і багато цехів запорізького заводу АвтоЗАЗ – там, де зараз височіють їх сірі стіни, теж колись ховали німецьких колоністів. Точно така ж доля чекала і кладовища, розташовані в Шевченківському районі – зараз на цій території стоять цехи авіабудівного заводу «Мотор-Січ». Крім того, повністю на місці старих могил збудований третій міський пологовий будинок на вулиці Бочарова.

Не перестають дивувати подробицями і міські парки. Так, наприклад, парки Трудової слави (вулиця Гагаріна) та парк імені Пушкіна в Вознесенівському районі повністю розташовані на місці колишнього кладовища. Там ховали жителів повітового Олександрівська. Причому саме останній цвинтар може, теоретично, виявитися не зовсім безпечним для нині живучих: за деякими відомостями, саме на його території, а особливо в тій частині, яка примикає до цирку, ховали, серед інших, померлих від чуми в дев’ятнадцятому столітті.

Прогулянкова територія і альма-матер

Площа Фестивальна разом зі своїм фонтаном і прогулянковим комплексом, а також побудовані неподалік п’ятиповерхові будинки по вулиці Панфіловців теж, як виявляється, приховують під собою зруйновані могили. Сквер навпроти другого корпусу ЗНУ (той самий, який розташований по вулиці Гоголя) теж таїть в собі чимало цікавого. Мало того, що там знаходилося кладовище, так ще й непросте – на його території залишилося багато склепів – а значить, там ховали видатних людей. До речі, підземні частини деяких склепів вціліли – ось чому в цьому районі часто і глибоко просідає грунт. Кам’яний меморіальний знак, присвячений Осипу Гладкому (останньому отаману Запорізької Січі), який встановлений тут – справжній, і місце його розташування теж автентично.

Цікава історія пов’язана також з прогримілим на весь світ Дніпробудом. Коли велися земляні роботи, були знайдені залишки зовсім древніх поховань. Вони датувалися приблизно десятим століттям нашої ери – тобто періодом Київської Русі. А ось під площею Запорізькою (колишньою площею Леніна), як вважають історики, лежить на глибині кількох метрів ще одне старе кладовище – на цей раз козацьке. Всього на території міста відомо про дванадцять козацьких кладовищ.

Сліди сивої давнини

Помилково було б вважати, що кладовища, які вдалося розшукати і встановити, датуються лише відносно близькими часовими періодами. Так, наприклад, встановлено межі і достовірно описані на території Запоріжжя поховання й кам’яного віку (палеоліту, мезоліту, неоліту, енеоліту) – вони розташовуються в балках острова Хортиця. Завдяки копіткій праці істориків і археологів вдалося знайти також поховання бронзового століття, скіфської доби, а також ранньослов’янської епохи і періоду Київської Русі.

Чимало кладовищ з’явилося в місті також в результаті подій Другої світової війни. Навіть на нинішній території Свято-Покровського архієрейського кафедрального собору при його будівництві були виявлені людські останки. Історичне розслідування показало, що належали вони німецьким солдатам. Міська влада прийняла рішення передати їх на батьківщину – до Німеччини – для перепоховання.

Ховати нікуди?

Що стосується сучасних поховань, то це – одна з ключових проблем такого величезного мегаполісу, як Запоріжжя. Адже щодня відходять в інший світ десятки людей, для похорону яких необхідно знайти місце. А міські кладовища вже не в стані приймати їх в таких кількостях, адже кожен клаптик території давно зайнятий.

У Запоріжжі розташовується кілька умовно закритих для нових поховань, але в той же час діючих кладовищ. Основних, найбільших і тому таких, що в повній мірі представляють стиль кладовищ, налічується всього три. Вони були відкриті приблизно в кінці сорокових років минулого, двадцятого, століття, і за цей час встигли дуже сильно розростися. Це розташоване на Правому березі Осипенківське (Правобережне) кладовище, Первомайське кладовище, яке неофіційно носить назву Східного, і Капустяне.

Кенотаф і братські могили: пам’ятки Капустяного кладовища

Останнє в списку – Капустяне – вважається місцем поховання видатних в Запоріжжі людей. Хоча, як показує практика, це правило дотримується далеко не завжди і повністю залежить від ряду факторів.

На Капустяному кладовищі можна з легкістю виявити могили багатьох відомих працівників запорізьких заводів, Героїв Радянського Союзу, які відзначилися в боротьбі з фашизмом на полях Другої світової війни, медичних працівників, творчих діячів та артистів – список при бажанні може вийти досить довгим. Деякі поховання досі відвідують не тільки родичі, а й вдячні колишні пацієнти, глядачі, шанувальники таланту, співробітники. Серед них, наприклад – могила Василя Омельченка – Героя Соціалістичної Праці, генерального директора ВО «Моторобудівник» (яке в наш час перетворилося в найпотужніше авіаційне підприємство ВАТ «Мотор-Січ» і стало відомим буквально по всьому світу), Героїв Радянського Союзу Миколи Глобина, Миколи Фірсова, Логвина Червоного, Володимира Левітана, Петра Рубана, а також Володимира Лотарева – генерального конструктора авіаційних двигунів, письменника Павла Омельяненка, головного архітектора Запоріжжя Валерія Шинкарьова, заслуженого артиста УРСР Петра Рибалка, підполковника медичної служби Ольги Джигурди, професора Митрофана Ростапшова, ректора Запорізького медичного інституту Анатолія Візира.

Розташований на Капустяному кладовищі також військовий меморіал. Тут лежать тіла тих, хто звільняв Запоріжжя в 1943 році (наприклад, І. Ситов, П. Іванов), а також братська могила.

Інфраструктура у Капустяному кладовища вельми стандартна, нічим особливо не примітна. Однак при достатку поховань звичайних, слід зазначити і наявність деяких унікальних особливостей. Так, наприклад, для увічнення пам’яті про одного із знаменитих уродженців міста Запоріжжя, який загинув на Далекому Сході, за тисячі кілометрів від дому, встановлений кенотаф. Він нагадує нам про льотчика-випробувача, який під номером три входив до загону радянських космонавтів, Григорія Григоровича Нелюбова. Як відомо, його доля розпорядилася льотчиком вельми несподівано, і в Космос він потрапити не встиг. Оскільки перевозити тіло Григорія Нелюбова після загибелі, що трапилася на Далекому Сході, було в ті часи дуже важко, родичі за допомогою міської влади і спорудили кенотаф – тобто подобу надгробного пам’ятника, але без тіла покійного. Замість нього там знайшли вічне зберігання деякі особисті речі льотчика-героя.

Чим знамените Правобережне кладовище?

Осипенківське кладовище на даний момент є не найстарішим, але, тим не менше, найбільшим некрополем міста Запоріжжя. Розташоване воно на Правом березі, недалеко від житлової забудови – як приватного сектора, так і багатоповерхівок. На ньому, як і всюди, знаходяться і звичайні поховання, і ділянки для поховання почесних громадян міста. Найвизначнішою могилою, розташованою на території Осипенківського кладовища, є місце останнього спочинку легендарного градоначальника Запоріжжя, що мав титул «народного мера» – Олександра Поляка. Розташоване неподалік і місце поховання Віталія Сацького – багаторічного голови правління металургійного комбінату «Запоріжсталь», а також могили Івана Воєводіна – директора Всесоюзного інституту трансформаторобудування, Героїв Радянського Союзу Василя Кузьміна і Миколи Мужайла.

Відомі могили на Первомайському некрополі

Що стосується Первомайського (Південного) кладовища, то воно розташоване в Комунарівському районі міста. Серед видатних громадян Запоріжжя, які поховані на ньому, виділяються люди творчих професій. Так, наприклад, є на Першотравневому кладовищі могила Володимира Магара – засновника, першого директора і просто ідейного натхненника Запорізького обласного музично-драматичного театру, який зараз носить його ім’я. Поруч знаходяться могили його «колег по цеху» – народного артиста України Володимира Шинкарука, народної артистки УРСР Анастасії Морозової, заслуженої артистки УРСР Лідії Гріпич.

Серед тих, хто також був похований на цьому кладовищі, відомий на весь світ спортсмен – борець класичного стилю – Яків Пункін, Герой Радянського Союзу Петро Берестов, генеральний конструктор авіаційних двигунів, керівник конструкторського бюро «Прогрес» Олександр Івченко, а також ряд інших славних запоріжців.

Актуальна проблема

Для Запоріжжя, як і для всіх інших великих мегаполісів у всіх країнах світу, надзвичайно актуальна проблема подальших поховань. Адже незважаючи на те, що навколо міста вже виросло кілька нових кладовищ, які щодня розширюються, рано чи пізно настане межа і для них. Крім того, подібне використання родючих грунтів ніяк не назвеш ефективним і єдино правильним. Ось чому в багатьох країнах починають поступово переорієнтуватися не на поховання в землю, а на кремацію тіл померлих. Така технологія допомагає не тільки зберегти природні ресурси, а й увічнити пам’ять людини так, як вона того забажає. Зокрема, можна не тільки зберігати прах померлих в колумбарії, але і висаджувати в спеціальній біорозкладаній урні з насінням заздалегідь обраних рослин, розвіювати в тих місцях, де любив бувати покійний, відвезти на малу батьківщину або будь-яке інше пам’ятне і примітне місце. У деяких сусідніх містах крематорії і, відповідно, колумбарії вже давно створені, однак в Запоріжжі рішення цього питання дуже загальмувалося. За прогнозами фахівців (з відкритих джерел), протягом кількох десятків років (у запасі приблизно років 40, не більше і це за найоптимістичнішими прогнозами) місце для поховань закінчиться остаточно. І рішення про будівництво колумбарію з крематорієм доведеться приймати екстрено. А зараз поки є можливість зробити це вдумливо і без зайвого поспіху.

Latest Posts

Історія запорізького транспорту

Без сумніву, пасажирський транспорт - це річ надзвичайної важливості. Нам, людям, що живуть в двадцять першому столітті, важко уявити собі повну неможливість...

Найкрасивіші будинки Запоріжжя

Про смаки, як то кажуть, не сперечаються. Хтось вважає красивими виключно історичні будівлі. В їх прямих лініях, вигинах візерунків на кам'яній кладці,...

Найдовші вулиці Запоріжжя

В історії назв вулиць, як, власне, і будь-яких інших топонімів, можна простежити всю історію думки людей, які коли-небудь цю територію населяли. А...

Церкви і храми Запоріжжя

З тих самих пір, коли християнство прийшло на ці землі, будувалися в Запорізькому краї храми. Найперші з них, безумовно, до наших часів...

Як вплине коронавірус на курортний сезон на Азові

Настання курортного сезону, як манни небесної, чекають жителі всіх приморських населених пунктів на Азовському морі, оскільки для величезної кількості з них це - основний...